Ось уже тиждень, повернувшись у своє помешкання після короткотривалих вилазок у місто, проводжу неодмінну процедуру: під наглядом дружини, котра безвилазно дотримується карантину, спочатку ретельно мию руки (саме ретельно, оскільки раніше, до появи психозу з COVID-19, міг просто недбало змочити їх під краном). Потім протираю спиртовим розчином усі предмети, які приніс з собою, дверні й віконні ручки, крани умивальників, мобільний телефон, телевізійний пульт. Для самозаспокоєння повторюю цю процедуру протягом дня. Втім, думаю, я далеко не єдиний нині в проявах такого “неврозу чистоти”…

Розум підказує, що все це може мало допомогти – хвороботворний агент, назву якого вже добре засвоїли навіть маленькі діти, підступний, всепроникаючий і всеохоплюючий. Згідно з бадьорим прогнозом  ВОЗ і американських фахівців (у самих Штатах на ранок суботи вже в межах 10000 підтверджених діагнозів), на нього має перехворіти до 80% населення планети – аж тоді, кажуть, ота зараза заспокоїться… Поки що ж її диявольська активність і не думає йти на спад, і ми вже маємо “першу ластівку” на території області в особі 56-річного мешканця Заліщик.

Рано-вранці у місті – пустка. Незвично спостерігати її в суботу на перетині вулиць Дружби і Миру, де ще тиждень тому стояв гамір ринкового торжища. Одразу ж в голову приходить думка, яку останніми днями доводилося чути не раз: а чи не запізнилася українська і, відповідно, місцева влада, з введенням надзвичайних заходів? Ніби й загальна картина, в порівнянні з Китаєм, Іраном, Італією, Іспанією ще не настільки трагічна, але ж он всі говорять, що коли ми отримаємо обіцяні засоби тестування, то до числа інфікованих в Україні обов’язково додасться декілька нулів.

В умовах домашнього карантину найголовніша розвага – телевізор. Включаєш його – і практично на всіх каналах дивишся і чуєш, ну дуже вже веселі й підбадьорливі речі.

Моторошне видовище колони військових вантажівок, яка у зловісних сутінках, з увімкненими фарами вивозить з італійського Бергамо труни з померлими – тамтешній крематорій (кажуть, кремація необхідна – щоб запобігти передачі інфекції від мертвих тіл живим) вже не справляється з такою кількістю покійників.

Жахливі історії про родичів людей, які помирали в лікарнях, котрих не пускали в палати, щоб попрощатися з вмираючими;

Розповідь українки, яка  проживає в Англії, і в якої виявлено коронавірус – жінка перебуває на домашньому карантині, а свою симптоматику описує так: сильно заболіло горло, з’явилася задишка; відчуття стиснення грудини поступово перейшло у біль в спині. Коли ж її чоловік зателефонував на станцію швидкої допомоги й повідомив, що дружина задихається, там запитали, чи вона ще може дихати (?) і просили телефонувати, коли симптоми погіршаться;

Поїзд Перемишль – Київ, який доправив у столицю близько 800 заробітчан. На думку телеведучого Андрія Пальчевського, повернення такої кількості людей (вона ще далеко не остаточна) на абсолютно не підготовлену територію може суттєво погіршити ситуацію з COVID-19 в Україні;

Савік Шустер у своїй “Свободі слова” висловив думку, що навчальний рік для школярів, вочевидь, уже закінчився і навчання відновиться аж 1 вересня;

Політолог Михайло Чаплига намалював перспективи, які очікують на нас у зв’язку з колапсом бізнесу і значно зрослим рівнем безробіття. На його думку, існує велика ймовірність того, що “заговорять” сотні тисяч одиниць нелегальної зброї, яка є на руках в українців, і почнуться масові нальоти на банки, ювелірні магазини – звичне явище для багатьох країн в періоди соціальних збурень;

На цьому тлі краплиною бальзаму на змучені страхом і невизначеністю душі співвітчизників мало б бути повідомлення екс-міністра охорони здоров’я Олега Мусія про те, що коронавірус, як і раніше його “близький родич” SARS-1, може невдовзі втратити свій агресивний ген і, відповідно, перестати бути надто серйозною загрозою для людства.  Також мала б дещо заспокоїти світову громадськість часто повторювана інформація про те, що 80% хворих одужують після перенесеного коронавірусу…

Як воно буде далі – зараз уявляється туманно. Наразі ж залишається мити руки і намагатися не виходити за поріг власної домівки – уся найпередовіша світова медицина поки що нездатна запропонувати чогось радикальнішого і ефективнішого…

Ігор Дуда