Для декого він, можливо, і нині “живее всех живых”. Хоча цікаво, як його послідовники ходять до церкви і по-дружньому спілкуються зі священиками, коли їхній духовний ідол заявляв, що “Религия есть опиум народа” і наказував “расстреливать попов беспощадно и повсеместно”? Ну, нехай буде “живее всех…”, але над законами природи невладні навіть творці “безсмертних вчень”.
Усвідомлення того, що “дорогий Ілліч” зовсім не був таким собі добродушно-інфантильним дідусем з радянських фільмів, який лише те й робив, що відсилав свої продпайки в дитячі будинки, прийшло не відразу і не до всіх. Вже набирала ходи “перестройка”, вже сатирики досхочу вправлялися в копіюванні мови іншого “дорогого Ілліча” – Брежнєва, вже всіма читалися-перечитувалися “Діти Арбата”, а поняття “гласність” поширилася на всі жахи епохи Сталіна, а Ленін ніби стояв осторонь цього. Чи, точніше сказати, над цим, оскільки ідеологи “нового мислення” палко закликали повертатися у політиці “назад до Леніна”. І не лише в Москві… Наш майбутній перший Президент Леонід Макарович Кравчук у інтерв’ю одному з республіканських видань восени 1990 р. зізнався: “Я дуже поважаю Лєніна”. Саме так – “Лєніна”. А коли я розповів одній моїй знайомій, яка в ту пору буда дисциплінованим членом КПРС (нині ходить до церкви і щиро молиться), що у Володимира Ілліча, ймовірно, були проблеми через нейросифіліс, вона з непідробною сумішшю жаху та обурення в очах замахала на мене руками. І раптом – як удар грому: “Ленін – кат всіх народів”. Раптом – хвиля повалених монументів із спрямованою вперед правицею. І одразу ж, наче вовна з драного кожуха, почала вилазити гола правда про того, над ким довгі роки сяяв ореол святості та непогрішимості. Незвично було читати й чути такі речі про «найлюдянішого із людей». Навіть в анекдотах, у яких рідко знайдеш привабливі персонажі, Ленін раніше здебільшого поставав як позитивний антипод відверто сатиричних Брежнєва, Хрущова, Сталіна… Надто коротким був історичний проміжок між закликом Горбачова «повертатися до ленінських принципів» і плакатом «Ленін – кат усіх народів». Що й казати, бурхлива була епоха, події в ній змінювалися з калейдоскопічною швидкістю…
Все ж для декого він, можливо, і нині “живее всех живых”. За даними ВЦИОМ (Всеросійського центру опитування громадської думки) за 2016 рік, на запитання “Ленін викликає у вас швидше симпатію чи неприязнь?” 63% опитаних росіян відповіли, що симпатію, а неприязне ставлення висловили 24%. І прибрати муміфіковані останки із споруди на Красній площі тамтешня влада не поспішає. Можливо, діє з далеким прицілом – у Росії щосили створюється новий культ ще одному (щасливий збіг!) невисокому, лисуватому й жадібному до необмеженої влади діячеві на ім’я Владімір. Попри зусилля медиків, усілякі ботокси і т. д. молодшим він не стає, і неминуче рано чи пізно прийде час, коли… І тоді залишиться лише трохи переобладнати інтер’єр мавзолею, щоб він вміщав одразу двох “почилых в Бозе” ідолів.
Ігор Дуда