В Україні так склалося, що велика політика не обходиться без великих грошей. Відповідно, політики обслуговують інтереси тих, хто дає гроші, або ж залучають у свою орбіту тих, хто володіє капіталами.
“За Збручем” з’ясовував, як з цим на Тернопільщині. Хто є гравцем, а кого з місцевих нардепів, навпаки, “грають”? Щоб не ображати гідність народних обранців, ми називатимемо їхніх благодійників або ж жертводавців скромним терміном “донор”.
Можливі донори: львівський бізнесмен Ігор Кривецький (“Пупс”), тернопільський забудівник Ігор Гуда.
За короткий термін перебування на Тернопільщині Кайда не встиг обрости бізнес-корінням. Здебільшого це були ті ж підприємці, що й в обласному центрі, де “Свобода” царює з 2010 року. Наприклад, в 2012 році до головних спонсорів Кайди зараховували будівельного магната Ігоря Гуду та групу під умовною назвою “Максіма”, яка включала в себе ще не посварених між собою жертводавців перемоги Надала.
З переходом на вищий рівень Кайда втратив впливи на міські процеси, тому частина донорів автоматично “випала в осад”. Натомість у столиці нардеп знову зблизився з партійним спонсором Ігорем Кривецьким, якого львівські ЗМІ йменують Пупсом. Кажуть, що саме ця особа проштовхнула Кайду у далекому 2009 році на тернопільський трон. На Тернопільщині для Пупса було мало цікавих бізнесових тем. Натомість у Верховній Раді вони знайшли нові точки дотику. Наприклад, призначення тернополянина Юрія Лазаренка начальником Служби автодоріг Львівщини – їхній спільний проект.
Василь Деревляний, “Батьківщина”
Можливі донори: структури власника “Карпат” Петра Димінського та меблевий бізнес Михайла Грода (торгова марка “Нова”).
Керівника місцевого бюро партії Тимошенко певний час асоціювали з інтересами власника “Карпат” Петра Димінського. Він входив до неформальної групи впливу львівського бізнесмена у фракції “Батьківщина”. У рідній області нардеп старався “сколотити” власну групу впливу, підбираючи середньої руки бізнесменів, які б могли йому бути вдячними за просування їхніх інтересів. Однак з цього практично нічого не вийшло. Амбіції політика та манера ведення стосунків зробили Деревляного “одинаком” у спілкуванні з впливовими бізнесменами. З відомих тернопільських підприємців, можливо, тільки співвласник меблевої фабрики “Нова” Михайло Грод орієнтується на керівника тернопільської “Батьківщини”.
Михайло Головко, ВО “Свобода”
Можливі донори: агрохолдинг родини Гути “Мрія”.
Молодий нардеп, мабуть, через відсутність досвіду або через людську щирість найбільше засвітився у захисті свого благодійника. Головко в буквальному розумінні кинувся на амбразуру, коли податкові “яструби” на початку 2013 року накинулися на один з офісів агрохолдингу Івана Гути “Мрія”. Нардеп особисто виніс з офісу аграрного олігарха підозрілу документацію. У такий спосіб Головко рятував Гуту від спроби Саші-стоматолога віджати його бізнес. Цікаво, що жоден інший тернопільський нардеп у той момент не вступився за Гуту, а дехто лив воду на протилежний млин.
Михайло Апостол, ВО “Батьківщина”
Можливі донори: агрохолдинг мільярдера Олега Бахматюка.
Єдиний з тернопільських нардепів, що має комерційне походження. До депутатства мав невеличке фермерське господарство на Монастирищині. Однак його доходів мало, щоб розвернути потужну благодійницьку діяльність, якою займається фонд “Апостол”. Злі язики пов’язують щедроти нардепа з обслуговуванням інтересів мільярдера Олега Бахматюка. Цього олігарха-аграрія у свою чергу часто згадують як одного з партнерів Дмитра Фірташа. Очевидно, що на цей слід натрапили і в “Батьківщині”. Юлію Тимошенко давно пов’язує війна із олігархом з Синькова, тому його “лазутчиків” зараз зачищають в “Батьківщині”.
Іван Стойко, “Батьківщина”
Можливі донори: агрохолдинг родини Гути “Мрія”.
Тричі нардепа та екс-губернатора важко запідозрити у зв’язках з великим бізнесом. Однак така перебірливість Стойка має свої мотиви. У 2005 році у його команді працював майбутній латифундист Іван Гута. Чимало посадовців з орбіти Стойка після відставки отримали роботу у вертикалі Гутиного агрохолдингу. Та й від самого нардепа не доводилося чути докорів до ваговозів “Мрії”, які регулярно “розбивають” дороги на Тернопільщині.
Володимир Бойко, “Батьківщина”
Можливі донори: невідомо.
Найбільш скромний у бізнесових зв’язках нардеп повністю орієнтується на свого політичного благодійника Василя Деревляного. Поки бос шукає гроші, Бойко пише недешеві депутатські запити за себе і за нього. Певний час політичною кар’єрою молодого нардепа цікавився епатажний сітковик Тарас Демкура. Однак косметичний тусовщик дуже швидко розчарувався в потенціалі Бойка.
Ігор Побер, Удар
Можливі донори: фермерські господарства Петра Гадза та Миколи Люшняка.
За два роки у парламенті культурист “обріс” ще й економічними м’язами. Багатьох бізнесменів у Побері приваблювали президентські перспективи Кличка. На цьому очікуванні росли контакти з місцевим бізнесом. Першим “купився” на поберові перспективи торгівець міндобривами з Теребовлянщини Микола Люшняк. Прирісши земельними наділами поруч із Зарваницею, аграрій в 2012 році спокусився перспективами значка нардепа. Після Революції Гідності компанію Люшняку склав герой України часів Януковича-Хоптяна Петро Гадз. Бучацький латифундист оперативно поміняв “дах” і прибився до “обозу” Побера. Наразі обоє є фінансовим парашутом нардепа на випадок поразки на виборах.