Днями на вулиці несподівано зустрівся з одним із, так би мовити, бенефіціарів «закону Савченко». Відсидів він п’ять років; мав би, згідно з вироком суду, «мотати» ще три роки терміну за поножовщину з тяжким кінцем, але от саме нагодився отой самий Закон… Я сказав (майже щиро), що радий за нього, що треба якось налагоджувати життя, а минуле – якнайшвидше забути, і все таке інше, що вимагає говорити в таких випадках ота часто замішана на фальші штуковина, що зветься ввічливістю. Відтак побажав йому всього найкращого і пішов своєю дорогою.
Дуже не хотілося б, щоб подібне трапилося й тепер. Прихильники «закону Савченко» акцентують на ще одному аксіоматичному постулаті – «У страху великі очі». Якщо пригадати, як 7 років тому ледь не половина міста ходила у марлевих масках з надією вберегтися від підступного грипу, то цілком заперечувати механізм зародження і поширення масової паніки не варто. Адвокати Закону вказують, що всі, хто підпадає нині під його дію, і так невдовзі вийшли б на волю, в тому числі й за умовами умовно-дострокового звільнення. А відсоток скоєних звільненими за «законом Савченко» злочинів у загальній статистиці злочинності є, на їх погляд, незначним. Серед очевидних позитивних його моментів вони називають звільнення з СІЗО багатьох тих, чия вина вельми сумнівна і стосовно яких слідство тягнеться неприпустимо довго. Мовляв, «Закон Савченко» примусить слідство діяти оперативніше, в тому числі й надійніше формувати доказову базу. Щодо самої Надії Савченко, то вона заявила, що захищатиме цей Закон. «Скасувати його – означає показати Європі, що ми не дотримуємося європейських цінностей», – заявила вона. Все ж важко відмовитися від думки, що Закон був «скроєний», передусім, на догоду тим «сильним світу цього», які з якогось великого дива опинилися на тюремних нарах – усіляким лозинським, зваричам та їм подібним. Ось у них справді є підстави потирати руки і співати осанну українському «правосуддю». Натомість у звичайного законослухняного обивателя цілком може виникнути запитання: що ж це за держава, яка свідомо ставить під загрозу мою безпеку і навіть життя? І чи має вона право в такому разі вимагати щось від мене?
Ігор Дуда