З нагоди 151-ої річниці перепоховання праху поета й художника Тараса Шевченка в Україні біля його пам’ятника зійшлися різні покоління тернополян.
Та, на жаль, у суворій зажурі сидів Тарас Шевченко, споглядаючи плити біля підніжжя, що ось-ось відваляться. Мало того, що спізнилися на півгодини від призначеного часу проведення імпрези, то ще й, не дочекавшись її завершення, покинули присутніх один за одним керівники області й міста. За ними швиденько відійшли школярі та їхні вчителі. І «Оркестра Волі» вслід подалася.
На завершення під стишений супровід магнітофона вісім осіб похилого віку, які залишилися біля пам’ятника, заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий»…
Дивно, сумно, зухвало. Невже так змаліли, збайдужіли? Найсвятіша справа — пам’ятати тих, кому ти зобов’язаний. Прикро, коли люди одне говорять, а інше роблять. Навіть Шевченка вшановують поспіхом, для «галочки», – пише “Вільне життя”.