У тернопільському храмі Мельпомени неспокійно. Ситуацію пересічному тернополянину у двох словах не поясниш. Крісло директора похитнулося під Ігорем Сачком, який з 2008 року обіймає дану посаду. Ще відтоді окремі представники акторського колективу не можуть змиритися із даним призначенням, вважаючи його нелегітимним. Ігор Павлович, навпаки, вважає, що посаду зайняв цілком законним шляхом, і закликає свій колектив не витрачати час на амбіції, а посилено готуватися до новорічних вистав, – пише Погляд.
– Коли починається інтерв’ю колишнього директора, він всюди вказує, що він випускник київського театрального інституту. Він не єдиний випускник цього вузу, тут є випускники багатьох вищих навчальних закладів. Є люди, які по два рази закінчили київський театральний інститут, різні його факультети. Тому це питання не варто було виділяти. Він визначив себе як лідер театру, один з топ-менеджерів театру. Хто визначив його лідером? Він сам? На останні збори, на які запрошений був колектив театру, з’явилося лише п’ятеро акторів. Тому питання – чи він лідер? Решта акторів збори проігнорувало і на це є дуже багато причин, -каже В’ячеслав Жила.
Натомість Ігор Павлович переконує, що зайняв посаду не для того, щоб догоджати колективові,а щоб працювати. За його словами, за часи його директорства, справи у театрі налагодилися, він дає досить високі прибутки. Режисери ж спростовують дане твердження, мовляв, успіх театру – не Сачкова заслуга. Останній ж не відкидає того, що актори працюють чудово, саме том у й не намагається їх втягнути у конфлікт.
– Дехто хоче роз’єднати театр. Я не хотів залучати ні прихильників, ні опонентів до дій, які можуть вплинути на їх кар’єру. Тому взяв нерви в кулак, і вирішувати самотужки, щоб не нашкодити нікому, по-чоловічому. Облрада минулого скликання і діюча зараз – багато допомагали, я не ділив раду на кольори. Я ні разу не сварився з керівництвом облради чи адміністрації, може й був неугодним, бо багато вимагав для свого закладу і колективу. Зараз модно казати: «так», «єсть», «слухаю» і підкорятися наказам, а не вимагати, тому і не дивно, що комусь я не підходжу, – пояснює він власну позицію.
Додає, що акторам немає на що нарікати, адже отримують непогані зарплатні: від п’яти до восьми тисяч гривень і премії. Режисери ж закидають у відповідь доходи Ігоря Сачка, про які він не згадав у власному інтерв’ю. І дорікають, що таки не зробив він нічого для театру останніми роками.
– Задача директора полягає у тому, щоб і режисерів також переконувати працювати, замість того, щоб бігати по облраді, і не говорити за чаркою про те, як має працювати театр, – парирує Ігор Сачко. – Черговий раз зі мною хочуть розправитися. Якщо це почерк цієї влади – то в неї немає майбутнього.
Олег Мосійчук також не оминув діяльність влади, однак – попередньої, тої, що призначала Сачка директором:
– З перших секунд його призначення, оце рейдерство, якого призначили пан Миколенко і його заступники, депутати попереднього скликання, колектив не прийняв його. І Ігор Павлович усвідомлював це, розумів, що в цьому театрі працюватиме – якби мав мораль, совість, якби підкорявся законам, про які зараз говорить – він би не пішов на цю посаду . Посидівши з депутатом Деревляним, паном Миколенком, він приносить і вішає заяву: «Я, Сачко приступаю до посади директора. Підпис: Сачко». І так ми працювали ці роки. Влада дала йому індульгенцію на скоєння злочинів. Якщо сповідує влада закон – буде сповідувати народ. Він прекрасно розумів, що та сесія, яка призначала його, була нелегітимною. Я був присутній на цій сесії, і бачив, що було в залі тридцять п’ять депутатів, а на табло – п’ятдесят два голоси. Він це знав.
Ігор Сачко, який зараз перебуває на лікарняному, констатує:
– Віддам їм належне – вони талановито все сфабрикували і на даному етапі перемогли. Але чи виграє від цього театр – не знаю. Є категорія людей, з якими не можливо порозумітися. Тут зібралися люди, які вже працювали, керували не в одному театрі – зокрема, Мосійчук, – ситуація одна й та сама. Жилу постійно муляло, бо мав прагнення стати керівником. Я не прийшов на посаду з посади директора ЖЕК чи продавця ялинкових іграшок. Я не бив їх ні зарплатою, ні премією. Це остання справа, негідна, принижувати людей можливістю «цикнути» обрізати зарплату, крикнути… Я намагався бути ґречним, не принижував, жодного разу публічно не образив, не ганяв режисерів перед підлеглими, – переконує він.
Режисери ж наполягають, що Ігор Сачко безцеремонно втручався у творчу роботу театру і таки принижував акторів.
– Борис Репка отримує догану – ні за що. Судове рішення виноситься, що це незаконна догана. Сачко вивішує оголошення – «У зв’язку з Різдвяними святами відміняю цю догану». Оце його принцип роботи, – розповідає Олег Мосійчук. – Це чотири роки хвилювало колектив.
Режисери розповідають, що у них обох є чимало пропозицій очолити інші українські театри, Олегові Мосійчуку навіть запропонували квартиру у центрі Чернівець, лише б він приїхав до них працювати. А Ігоря Сачка чомусь не запрошують нікуди на роботу, тому він так тримається за своє крісло у театрі, пояснюють вони.
І поки режисери театру переконують, що достойників на посаду директора є сьогодні чимало, сам Ігор Сачко – запевняє: гідних постатей не бачить. Нагадаємо, що зараз Ігор Сачко перебуває на лікарняному, виконуючим обов’язків директора театру призначений Борис Репка.
Відео Бориса Машлянки, Про все