Двадцять з гаком років тому під час відвідин Сполучених Штатів я декілька днів гостював у Нью-Йорку в родині відомого в тамтешніх колах діаспори художника-оформлювача. Людина творча, емоційна, він водночас досяг успіху і на бізнесовій ниві, ставши власником вельми прибуткової компанії.
– Ти що!? – щиро здивувався Богдан, – ти ж зробив для мене роботу, доволі тяжку роботу. Я б сам ніколи не зміг занести отой фридж (себто холодильник – І.Д.) до офісу!
Не буду приховувати – якусь хвилю почуття гонору в мені вперто змагалося з отою жабою, яка душить кожного з нас при вигляді майже дармових грошей. Все ж гонор, нехай і у протертих штанах, виявився трішки сильнішим.
– То дрібниці, – пробурмотів я, – невеличка фізична зарядка. Я радий, що допоміг вам.
– Але ж ти зробив роботу, – не вгавав Богдан, все ще тицяючи мені зелений папірець.
– Пусте, – махнув я рукою, скоса позираючи на банкноту, – все нормально, о’кей, заспокойтеся.
Проте художник не заспокоївся доти, доки у єврейському торговому кварталі не купив мені дуже гарний шкіряний ремінь ціною, як я запримітив 19.99$. Так би мовити, точно визначив ціновий еквівалент вартості моєї послуги. Я, звісно ж, відмовлявся, відмахувався, та все ж прийняв презент.
Цей доволі довгий вступ слугує ілюстрацією відомої істини про те, що все у цьому світі має свою ціну. То нічого, що я прожив у Богдана вдома декілька днів і насолоджувався усім можливим комфортом – я виконав для нього роботу, до того ж, можна сказати, у позаурочний час, отож він почувався зобов’язаним розрахуватися зі мною. І моя відмова взяти гроші щиро здивувала його. Це – як мінімум. А як максимум – здалася дурістю, хоча він цього й не висловив.
Ми зараз дорікаємо, приміром, медикам, за їхні непомірні фінансові запити. Ці нарікання часто мають під собою підстави, особливо з огляду на якість медичного обслуговування. Проте, якщо вдуматися, причиною усього цього часто-густо є не природна зіпсутість чи моральна неохайність людей, а цілком зрозуміле бажання отримати достойну винагороду за виконану роботу. Отой зв’язок «якісна робота – гідна оплата», такий звичний і зрозумілий для цивілізованого світу, у нас за довгі десятиліття всезагальної злиденної рівності набув спотвореного, перекрученого вигляду. Привести його до нормального стану – річ вельми складна.
Значно складніша, ніж виперти холодильник на чотирнадцятий поверх хмарочосу.
Ігор Дуда