Останнім часом на футбольних сайтах часто миготить футболіст (навряд чи там може миготіти бібліотекар чи повія) на ім’я Іван Ордець, який нині виступає за німецький “Бохум”. Для інформації: переможець конкурсу “Золотий талант України” 2013 р.
Причиною цього, наскільки можна зрозуміти, став чи то висловлений (мабуть, у вузькому колі), чи приписуваний тренеру збірної Сергію Реброву намір залучити його до головної команди країни. А наштовхнула (якщо таки наштовхнула) коуча на цю ідею вдала гра Ордеця у недавньому матчі “Бохум” – “Баварія” (3:2). Вистояти і перемогти у протистоянні з мюнхенським монстром (нехай і трохи підупалим нині, передусім морально) – це доволі висока атестація. З урахуванням того, що захист нашої збірної є доволі вразливим у серйозних поєдинках (а коли і за якого тренера він не був таким?), ідея повернення гравця “Бохума”у збірну не видається абсурдною, незважаючи на те що…
Ось тут ми підійшли до головного пункту. Величезним гріхом Івана Ордеця вважається , що у 2019 р. він перейшов з “Шахтаря” у московське “Динамо”. З суто спортивної точки зору Іван, мабуть, бачив у цьому переході сенс, але біда в тому, ЯКУ країну він обрав і КОЛИ. За російські клуби виступали і покійний Гусін, і той же Ребров, і Селезньов (причому останній – вже після переломного 2014 р.), однак наш праведний гнів зійшовся на: 1) Тимощуку; 2) Ордеці (ох вже ті українські відмінки!). Третім у цьому переліку міг стати Ракицький, але вчасно повернувся додому з “Зеніта”. З Тимощуком нині все зрозуміло: він дискредитував сам себе продовженням роботи в Санкт-Петербурзі, повним ротом набраної води з приводу вторгнення росії в Україну, а на додачу – ще й проблемами з “обліко марале” у сімейних стосунках. Що ж стосується Ордеця, то 10 липня 2022 р. він призупинив свій контракт з “Динамо” і, скориставшись правилом ФІФА, пов’язаним із вторгненням росії в Україну, приєднався до “Бохуму”. Тільки от перебування в “Динамо” йому не схильні вибачати.
Йожеф Сабо: “Вирішувати Реброву, чи повертати його в збірну, але моя думка – у жодному разі не потрібно повертати! З росії (хіба тепер з росії? – І.Д.) взагалі нікого брати не потрібно, відразу галас піднімуть, а нам це під час війни не потрібно. У нас вистачає хороших футболістів на позиції центральних захисників. Ордець не такий великий гравець, щоб згадувати про нього”.
Екс-захисник збірної України Артем Федецький: “Стабільний гравець “Бохума”, обіграв “Баварію”? І що з того? Тут потрібно говорити не про футбольні якості, а про людські. Хай обігрує хоч збірну світу, нам не потрібно про нього згадувати… Я думаю, Ребров це прекрасно розуміє. Ордеця не потрібно навіть згадувати. Він з Волновахи, яку росіяни знищили, а його контракт і досі належить московському “Динамо”, і свою позицію щодо війни він чітко не висловив. Таких людей варто забути”.
Суворо. Чи справедливо? Яким чином Ордець мав висловити свою позицію? Вийти на красну площу і щосили крикнути “путін – х-ло!”? Чи, принаймні, “Долой путіна!”? Цікаво, чи зробив би щось подібне сам Федецький і ціла купа інших, вельми сміливих вдома патріотів? Ордець перестав грати за російський клуб – і цим позначив свою позицію. Зрештою, має, напевно, рацію Й.Сабо: Ордець – не Бонуччі, не ван Дейк і не Магуаєр. Йому вже 32-й рік, і використання його в збірній може бути точковим і нетривалим. Якщо поставити на шальки терезів ступінь його провини перед Україною і набутий у Бундеслізі чималий досвід, що може стати в пригоді збірній в матчах play-off до Євро-2024 і, можливо, на самому турнірі в Німеччині, то видається, що друге може й переважити. Втім, вирішувати Реброву і його штабу.
Та не встигли вони вирішити, як негативний галас уже зчинився…