Сьогодні пацієнт будь-якої із міських лікарень у Тернополі має право вибору. Перебувати на час лікування у палаті із чотирма, а той і шістьма сусідами, або ж обрати окрему. За окрему палату, зрозуміло, доведеться заплатити і окрему плату. За приклад беремо лікарню швидкої допомоги, що на вулиці Шпитальній. Зауважимо, що головний лікар тут депутат міськради від «Свободи» Ярослав Чайківський.
П’ять днів перебування у платній палаті обійшлися у 450 гривень. На умовах ми зупинимось окремо. Гроші за неї платяться старшій медсестрі хірургічного відділення. Причому, жодних квитанцій про оплату вам ніхто не дасть. Навіть, якщо і попросите. Хворий, або хтось із його рідних, підписується в окремій відомості і пише окрему заяву, що «добровільно», згідно із усіма існуючими законами, виступає благодійником. А кошти, начебто, сплачуються у благодійний фонд «Милосердя». Саме із цією організацією співпрацює сьогодні тернопільська медицина. До слова, медичне начальство нашого міста неодноразово запевняло журналістів, що гроші в міських лікарнях збирають виключно волонтери фонду. Виходить, що головна медсестра хірургічного відділення ще й за сумісництвом волонтер?!
До речі, окрім 450 гривень за перебування у палаті, у цей фонд (за аналогічною схемою) сплачується і вартість операції. Вирізати апендицит у лікарні швидкої допомоги коштує 250 гривень. Загалом ж уся операція разом із щоденною купівлею медикаментів обійшлася героїні нашої публікації у майже 5 тисяч гривень. От вам, панове, і безкоштовна медицина.
Отож, про плюси і мінуси платної палати. Мінусів, на наш погляд, значно більше. Прибирають у платній палаті, в принципі, як і у всіх інших, один раз на день. Медсестра шваброю та мокрою ганчіркою, котру назвати чистою можна із натяжкою, без особливих старань, швиденько вам помиє підлогу. У той час, стерти пилюку, принаймні із підвіконників, вочевидь, у її обов’язки не входить. Так само, як і не повитирати плями на жалюзях і патьоки на стінах та дверях. Тріщини на стінах у палатах залишимо на совісті майстрів, котрі робили там ремонт.
Інший момент, який привернув нашу увагу. Кнопка виклику медсестри і вимикач світла. Дотягнутися до них навіть здоровій людині дуже непросто. Що тоді казати про хворого, який тільки після операції? Цікаво, хто ж «автор» саме такого розташування кнопок виклику. Можливо, завідуючий відділенням чи й сам головний лікар?
І ще один не менш важливий нюанс – туалет. При оформленні в лікарню нашу пацієнтку запевнили, що на дві платних палати буде один окремий туалет. Тут до ваших послуг і душ, і гаряча вода. Пусте, що душ поламаний, а туалетом користується не тільки увесь медичний персонал відділення, а й пацієнти безкоштовних палат. Включаючи і тих, хто прийшов відвідати. Особливо, це було відчутно, коли у Тернополі упродовж доби (23 квітня) не було води.
І на завершення, все-таки хочеться відмітити добрим словом хірурга Віталія Привроцького, який оперував нашу пацієнтку, та його асистентів. Героїня нашого матеріалу впевнена, що із такими добрими, чуйними, уважними і турботливими лікарями, професіоналами своєї справи і одужуєш набагато швидше. Головному лікарю варто було б виписати йому додаткову премію!