Категорично не згоден з тими, хто запевняв, що нинішні вибори до Верховної Ради нічогісінько не дадуть країні й ніяк не позначаться на долі рядового громадянина. Спираюся при цьому на власний досвід. Мене нинішня виборча кампанія збагатила… на цілу пачку чаю.
Отже, назбиралася у мене за період виборчої кампанії величенька купа отієї агітпродукції. Одразу подумалося: таку саму кількість даремно витраченого паперу міг би, при бажанні, назбирати кожен охочий – в період виборів дефіциту подібного матеріалу не буває. А далі думки потекли у досить банальному руслі: а чи не краще було б використати витрачені на увесь цей непотріб кошти… ну, хоча б на термобілизну й засоби гігієни для наших солдатів на сході? А якщо додати до цього ще й вартість величезних крикливих бігбордів обіч міських і заміських доріг, то вистачило б ще на дещо… Передбачаю глузливу посмішку когось із численних політтехнологів, для яких передвиборча атмосфера і пов’язана з нею матеріальна вигода з різних темних фондів – найбажаніша річ. Ну як, вигукнуть вони, можна так примітивно мислити?! Цивілізована держава повинна знаходити кошти на достойну передвиборчу агітацію; вона повинна бути яскравою, запам’ятовуватися; не можна до цієї справи підходити з примітивною матрицею на кшталт «Скількох людей можна було б нагодувати замість одного такого бігборда». І ще багато чого наговорять… Та все ж залишуся при своїй думці й дозволю собі засумніватися, чи доречні, особливо в нинішніх умовах, гори й тонни такого зовсім не скромного самовихваляння. Особливо це стосується спекуляції на участі (правдивій чи мнимій) у АТО і фігуруванні перед електоратом у камуфляжі та ще й з автоматом навперейми. Однією з характеристик справжньої військової доблесті є те, що вона не афішує себе саморекламою – за неї говорять її вчинки. До того ж, сумніваюся, приміром, щоб наш нинішній великий друг сенатор Маккейн, перебуваючи у 1967-1973 роках у в’єтнамському полоні, вирішив одночасно балотуватися в конгрес США. Цим він зайнявся вже значно пізніше. Не знаю також прикладів, щоб хтось із асів Люфтваффе чи дивізії «Мертва голова» в розпал Другої світової війни обирався до рейхстагу. Це – інформація для тих, хто любить посилатися на досвід інших країн. Збройні сили повинні залишатися поза політикою. Їхні герої – отримувати всенародну шану, надійні соціальні гарантії та нагороди. І – займатися своєю справою, а не кидатися у вир парламентських баталій. Тим більше – давати використовувати своє ім’я в політичних ігрищах.
Та повернуся до зібраної мною агітаційної колекції. Спершу збирався ритуально спалити цю купу паперового мотлоху, аж раптом згадав, що неподалік є пункт прийому макулатури, і подався туди. Вирученої суми майже вистачило на маленьку пачку чаю, достатню для кількох міцних заварок. Всі (!) попередні вибори ніяк (!) не позначалися на моєму статусі чи добробуті – за кого б не голосував. Цього ж разу отримав хоч якийсь зиск. Тепер точно знаю, що робити з лавиною передвиборчих агіток. Коли там наступні вибори? Може, тоді вже розживуся великою пачкою чаю?
Ігор Дуда