Cхоже (якщо не станеться вкрай малоймовірного дива у завтрашній чоловічій біатлонній естафеті), здобутком України на зимовій Олімпіаді-2018 буде “золото” Олександра Абраменка у лижній акробатиці. Це дає змогу посідати (поки що) відносно пристойну 19 сходинку в неофіційному медальному заліку, випереджаючи “безпрапорних” і “безгімнових” представників Росії. Але – не дає змоги не помітити очевидний провал тих, від кого, власне, й чекали якихось досягнень.
З жіночою біатлонною естафетою й були пов’язані оті самі очікування. Втім, думка, висловлена на початку Олімпіади (“Обидві наші команди продовжує лихоманити”) переросла під її кінець у тверде переконання, що в таборі біатлонної збірної панує… Що там панує – повідомила у Facebook Валентина Семеренко. З її емоційної й дещо “розхристаної” розповіді можна зрозуміти, що “у нас не команда, а просто ж…”. Ось так – перед Олімпіадою всі були єдині (якщо судити з інтерв’ю), палали бажанням докласти всіх сил, а вийшла… ота сама “ж…”? Більше того, наскільки можна судити з того ж коментаря Валентини Семеренко, звичаї в збірній України – приблизно як у жіночій “зоні” в Добриводах – словенський тренер Урош Велепець, виявляється, боявся, що дівчата його поб’ють (???). Ну, точнісінько як старосту бараку чи блоку, який намагався схитрувати, або ж, на специфічній мові, “гнилил”…
Зимова Олімпіада-2022 пройде у Пекіні. Там теж можливі поривчасті вітри, снігопад. А на додачу – ще й сумнозвісний смог. Та теж можуть бути прикрі невдачі, які надовго вибивають з колії. І там теж раптом на чолі команди може опинитися тренер, який зробить щось не так, і наші чарівні українки захочуть зробити йому “темну”…
Ігор Дуда