Якось випадково потрапив на очі логотип, що його демонстрував тендітний молодик з ріденькою борідкою і цнотливо-сором’язливою усмішкою. Два козаки зі списами в руках і задертими вгору оселедцями сидять на одному (???) коні, якось підозріло притиснувшись один до одного.
Як вдалося дізнатися опісля, представники місцевого козацтва зовсім не зраділи появі таких «побратимів» і твердо заявили, що «усілякі збоченці не повинні торкатися козацьких святинь». І принагідно ще й пообіцяли натовкти «нетрадиційним» козакам пики. Та ті теж виявилися не з полохливої дюжини і заявили, що не збираються відмовлятися від своєї символіки, оскільки козацтво, на їх переконання – це спадщина всіх українців.
Що ж, як мовиться, процес пішов. Тепер, мабуть, варто очікувати появи нової сценічної чи екранної версії «Тараса Бульби», в якій Андрій втратить голову не через прекрасну польську панянку, а через… миловидного гусара, котрий гарцюватиме на конику в шоломі з різнокольоровими пір’їнами. І промовить йому старий Тарас своє трагічне «Я тебе породив…» не через зраду, а через оте своє страшне відкриття…
Цей випадок, який може здатися анекдотичним, є зайвим доказом на користь того, що лібералізм і толерантність у суспільстві все ж повинні мати свої межі – інакше в перспективі може виникнути реальна загроза для його здоров’я і самого існування. Мова, звісно, не про кастрацію, ув’язнення в таборах та інші екзотичні методи «перевиховання» в дусі нацистської Німеччини. Але в інтересах нормального людського соціуму влаштувати так, щоб людська аномалія не пропагувала себе як норму поведінки. Це, до речі, не має нічого спільного з гомофобією, проти якої так затято виступає нині Західна Європа. Спів сера Елтона Джона можна залюбки слухати, але детально і всебічно копирсатися у його стосунках з бой-френдом – це вже занадто. В майбутньому людство, можливо, таки винайде ефективний метод корекції статевих відхилень. А то, чого доброго, доведеться слухати «Я козачка твоя, я дружина твоя, пане полковнику мій синьоокий…» у виконанні… ліричного чоловічого тенора.
Ігор Дуда