Сьогодні в американців – Independence Day, себто День Незалежності. Відзначатимуть вони його, як завше, парадами, морем прапорів і прапорців, радісним сміхом…
Цей, вечірній Бродвей знаменитий буянням вогнів реклами. Виблискують дашки театрів і кінотеатрів. Тут зачаровували публіку Вівієн Лі, Лоуренс Олів’є, Марлон Брандо, Барбра Стрейзанд, Аль Пачіно… Чисто вимиті і яскраво освітлені вікна кафе, закусочних, магазинів. За ними люди беззвучно розмовляють і сміються, зосереджено працюють щелепами, поглинають їжу і заразом вирішують справи. Це дуже по-американськи. А ще тут старанно, сказати б, натхненно реалізується друга частина старої, як світ, формули: «Хліба і видовищ!».
Видовищ! Людська ріка буквально тече у вогняних берегах. Тут пропонується все і на будь-який смак. Сучасний Вавілон розважається на повну сил. У вухах уже стоїть суцільний шум від розмаїття мов і діалектів. Особливо помітне серед людського потоку вражене і принишкле закордоння, котре сотнями різних шляхів потрапило у Нью-Йорк. Воно дивиться на все по-дитячому здивовано і вражено. Місцевого мешканця тут розрізниш одразу. Він, по-перше, майже завжди щось жує: чи то жуйку, чи поп-корн, а по-друге, у його очах немає тієї характерної для чужинця суміші захоплення, здивування і деякого остраху.
– Заходь, хлопче, є гарні дівчата, – притишеним голосом пропонує мені бородатий суб’єкт у блейзері і для більшої виразності підпирає долонями собі груди – ось, мовляв, які гарні.
– Наступного разу,- механічно відповідаю чи то агентові з реклами, чи сутенерові й обходжу заклад, що підозріло скидається на притон.
Мій американський знайомий і водночас гід пропонує залишити задушливу вулицю і відвідати так званий «Паризький восковий музей», розташований тут таки, на Бродвеї. У музеї – прохолодно, чисто, на підлозі – м’які килими. Воскові фігури у скляних відсіках. А он і трохи вкрите іржею натуральне середньовічне інквізиторське залізо. «Ошийник єретика» із залізними шипами всередину, спеціальна посудина для вливання киплячого масла в рот жертві, меч для відрубування пальців, пристрої для переламування хребта, виколювання очей, для таврування… Б-р-р! Аж мороз пішов по шкірі.
Це – милий жарт Бродвею, одна із його незліченних граней. Розмах у нього справді величезний – від повій до праведників. На Бродвеї царює свобода. Тут можеш бути ким завгодно – звісно ж, у бродвейських рамках.
– Please!
– Thank you!
Беру склянку і повертаюся до шоу зі стриптизом. На той час мулатку уже змінила пишнотіла блондинка – як і увесь Бродвей, цей бар прагне задовольнити найрізноманітніші смаки і примхи.
Ігор Дуда