Одним із перших на Керченському перешийку зустрів  ворога окремий батальйон морської піхоти. Щоб зупинити просування російської  танкової колони, було прийнято рішення висадити в повітря Генічеський автомобільний  міст.  Виконати це завдання  зголосився інженер окремого батальйону 25-річний Віталій Скакун, уродженець Бережан. Міст було заміновано, але відійти звідти він не встиг. За словами побратимів,  Віталій вийшов на зв’язок і повідомив, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух. Сміливий сапер загинув. Як повідомив штаб ЗСУ, його героїчний вчинок значно уповільнив просування ворога, що дало змогу підрозділу передислокуватись та організувати оборону.

Ти у дитинстві, як багато хлопчаків, розвагу, мабуть, мав:

Конструктор LEGO в подарунок діставав,

Конструював із нього штуки всякі: авта, залізниці і мости,

Не знав й не міг нізащо знати у ту пору ти,

Який пророчий і трагічний буде в цім для тебе зміст,

Що буде у твоїм житті отой, останній міст

І довелось тобі його не будувати,

А власноруч у мить критичну підірвати

Ніхто не знає, як секунди ті тягнулися для тебе:

На детонатор ти дивився чи, можливо, очі звів до неба?

І що в душі твоїй кричало й клекотіло:

Сміливість фаталіста, чи незламний дух, що возвишається над тілом?

Ти міг, напевно, вірогідне виправдання підшукати,

Чому той міст триклятий не вдалося підірвати,

Та вибір невеликий в тебе був, мабуть, єдиний:

Тут – танкова колона, там – твоя земля й родина

“Три, два, один…”, – перед очима все життя пробігло і згадався, може, той дитячий іграшковий міст…

Напевно, так вчинити міг Герой, не фаталіст

Тепер залишишся посмертно молодим і ледь усміхненим на цій світлині

А ти заплач і помолись за нього, Україно…