Нерідко доводиться чути, що причиною невдалої гри збірної України, зокрема, провалу на Євро-2016, є те, що гравці її не є справжніми патріотами країни. І що в масі своїй вони розмовляють мовою сусідньої й зовсім не дружньої нам нині держави. Виходячи з цього, спробую визначити гіпотетичний склад збірної України за одним-єдиним критерієм, а саме: включу до її складу тих, хто хоча б раз давав інтерв’ю чи виступав на прес-конференціях українською мовою.
Місце стража воріт могли б зайняти Богдан Шуст з «Ворскли», або ж перспективний Артур Рудько, який останнім часом доволі впевнено заявляє свої претензії на роль голкіпера № 1 в «Динамо». Також на підхваті міг би бути ветеран Олександр Шовковський.
Фланги захисту можна було б довірити Артему Федецькому з «Дармштадта» і динамівцю Євгену Макаренку. Як варіант заміни – ще один представник «Динамо» Микола Морозюк. Центральну ланку оборони могли б скласти Володимир Чеснаков з «Ворскли», його тезко Костевич з «Карпат», або ж, у випадку крайньої потреби, Анатолій Тимощук з «Кайрата» або наш краянин Григорій Ярмаш з «Зорі», який має досвід виступів за збірну часів О.Михайличенка.
З форвардами справа дещо складніша. Досі українську мову мені випала нагода чути лише з вуст динамівця Романа Яремчука, який нині виступає в оренді за «Олександрію» і гравця «Ворскли» Олега Баранника, котрий зараз грає (теж на умовах оренди) за першоліговий «Гірник-Спорт».
Не надто вражаючий склад? Що ж, доведеться поритися в пам’яті…Так, пригадую, був випадок,
Чи була б складена мною українська команда конкурентоспроможною? Питання риторичне, оскільки в такому складі вона навряд чи колись зіграє. Може, й шкода…
Ігор Дуда