“Динамо” – “Шахтар”: 0:0

Звіт про цей матч можна занести в рамки “Програми сприяння вітчизняному виробнику” – його якось треба підтримувати, незважаючи на те, що футбол “Made in не наше” пропонує якіснішу і видовищно привабливішу продукцію (один лише поєдинок “Манчестер Сіті” – “Тоттенхем” в Лізі чемпіонів чого вартий). До того ж, як не як, зустрічалися лідери, нехай і відокремлені в турнірній таблиці 7 очками, що дає підстави багатьом уже зараз проголосити “Шахтар” новим-старим чемпіоном України.

Ну, а що ж “Динамо”? Підопічні О.Хацкевича, здавалося, тривалий час не могли визначити, що для них важливіше: ризикнути всім, стрімголов кинувшись в наступ, чи все ж зважити на те, що за такої тактики легко потрапити в полон до “бразильського угрупування” гірників, хоч і ослабленого відсутністю Марлоса, але з Тайсоном, Патріком, постійно націленим на атаку Ісмаїлі, Соломоном, який щосили прагне заявити про себе в новій команді. У складі киян намагався залишити добру пам’ять про свій дебют уругваєць Де Пена, і не раз саме завдяки відносно гострим навісам чи прострілам динамівського новобранця біля воріт А.П’ятова виникала (чи правильніше буде сказати – могла виникнути) помірна загроза. От що справді виникало, а не створювало видимість – численні обопільні порушення правил. Це, в свою чергу, додало до нинішньої привабливої весняної  зелені  досить інтенсивний жовтий відтінок – арбітр В.Романов з Дніпра, навіть за відсутності на полі хронічного “поганого хлопця” поєдинків “Динамо” і “Шахтаря” Д. Гармаша, пильності не втрачав і намагався не випускати гру з-під контролю. Як наслідок – 5 “гірчичників”, показаних динамівцям і 4 – гірникам. Команди, між тим, не надто тішили вболівальників на стадіоні та біля екранів швидкостями та несподіваними рішеннями, віддаючи перевагу доволі академічним, прогнозованим і до того ж – часто неточним ходам. Ближче до завершення матчу кияни спробували загострити гру, активніше пішли вперед, однак “Шахтар” доволі швидко погасив цей спалах, повернувши м’яч під свій контроль. І коли, здавалося, гра потихенько запливе у нічийну гавань, суддя не прогледів у густому диму, напущеному з трибун, як Бурда в протиборстві з Дентіньо в межах штрафного майданчика занадто розпустив руки… Пенальті.

З точки зору футбольної справедливості, перемога “Шахтаря” в конкретному матчі не була її вищим проявом. Так, зрештою, й сталося: Бойко розгадав не надто хитрий задум Мораєса і відбив м’яч. Отже – доволі рідкісна “суха” нічия в протистоянні “заклятих друзів”. І жоден з них, схоже, не був засмучений нею – “Динамо” не дуже й сподівалося скоротити відставання, а “Шахтар” цілком задоволений існуючим status quo. А для Мораєса, хочеться сподіватися, ця невеличка локальна невдача (з ким не буває?) не стане прелюдією до більшої неприємності завтра, коли дисциплінарний орган УЄФА має розглянути ситуацію з його натуралізацією. Справа, нагадаю, була відкрита після протесту з боку федерацій Португалії та Люксембургу, які вважають, що Мораєс не мав права грати проти них у складі збірної України, і вперто намагаються довести своє…

Ігор Дуда