Нехай не ображаються справжні шанувальники тернопільського футболу, але цієї осені ситуація з «Нивою» нагадувала справжню божевільню! Вдумайтеся: йде з команди тренер Петро Червінь, до Тернополя приїжджає Ігор Яворський, але в силу різних обставин не може очолити команду, вона грає практично на ентузіазмі, без грошей і з величезними боргами по зарплаті, згодом з неї знімають дев’ять очок (!): технічні поразки, необдумані чи перекручені слова губернатора краю про те, що колектив здавав матч, і — повний набір!..

І тягнув на своїх плечах увесь тягар уславлений у минулому гравець «Карпат», а нині — наставник команди Богдан Стронцицький.

— Після звільнення Петра Червіня мені запропонували до кінця сезону попрацювати з «Нивою», передовсім, аби не втрачати напрацювання, які були у Петра Степановича, і щоб команду вела людина, яка співпрацювала з ним, — розпочав Богдан Едуардович. — Рішення давалося дуже складно. Звільнили Петра Червіня, а саме він мене привів із собою… Та заради справи, щоб не кидати хлопців, подумав, усе зважив і дав згоду.

— І в яких умовах довелося працювати цієї осені?

— Коли немає своєї тренувальної бази, коли немає інфраструктури клубу, то, повірте, дуже непросто. Команду почали збирати фактично за чотири дні до чемпіонату. А вже по ходу змагань — увесь серпень — команда доукомплектовувалася.

Нас кидали жити то в одне місце, то в інше, ба — й за 35 кілометрів від Тернополя, а їздили в обласний центр тренуватися! Бувало, приїхали з тренування, пообідали, годинку якусь перепочили — і в дорогу вже на вечірнє заняття…

— Дива та й годі. А ще влітку йшла мова про інвестиції у «Ниву» від мільярдера Дмитра Фірташа.

— Усі тільки те й роблять, що обіцяють. Ось коли кошти почнуть надходити, тоді можна буде про щось говорити. А просто розповідати… Поки — віз і нині там.

— Попри все це очки таки наскребли…

— Так, говорив хлопцям про те, що футбольне життя не закінчується, попереду довга зима, і треба зараз себе максимально проявити, щоб на тебе звернули увагу в інших клубах. Дуже хотілося перемогти в останньому матчі року «СКАД-Ялпуг», але склалися певні обставини. Команда якраз не поїхала через фінансові труднощі в Суми…

— Завдяки чому давалися здобутки?

— Парадокс, але ми грали добре з лідерами, а точніше — з командами, які перебували в першій п’ятірці. Показували у таких поєдинках змістовну гру. Причини? То ми були зібрані, сконцентровані, то дещо розслаблялися, мовляв, заб’ємо, переможемо, пусте. Додам: дехто ставився до своїх обов’язків на полі не відповідально.

— Хто у цей непростий час із гравців був вашою опорою?

— Це — Денис Козенко, Юрій Войтович, Павло Онисько, Олександр Ничипорук, Андрій Башлай, а за ними вже й молодь тягнулася.

— Які претензії та побажання залишилися щодо тактичних ланок команди?

— Звичайно, хотілося б більше забивати, а менше пропускати. Я вважаю, що за п’ятибальною системою команда завоювала тверду «четвірку».

— А яке ваше ставлення до такої кричущої ситуації, як, фактично, зняття по ходу змагань дев’ятьох (!) очок: шість — технічні поразки із «Сумами» і ще три — за борги?

— Щодо домашнього матчу із «Сумами», то я вважаю, що на те були форс-мажорні обставини. ПФЛ дала нам згоду на те, аби переграти поєдинок, але ФФУ цю постанову скасувала. Я вважаю, що це несправедливо. Де ж принцип «Fair Play»? Де — спортивний принцип? Були ж наведені приклади аналогічних ситуацій у європейському футболі, коли матчі переносилися… Якщо йти за такою логікою, то тоді взагалі не атестуйте клуби, які мають борги! Навіщо тоді потім, коли допустили такі команди, змушувати їх страждати за борги попереднього керівництва?!

Розумію, що ПФЛ прагне, аби в Україні було якомога більше професіональних команд, попервах по 16 у групах, але…

— Якою буде «Нива» навесні?

— Знатиму це найближчими днями. Наскільки мені відомо, губернатор Тернопільщини (він же — почесний президент клубу) Валентин Хоптян зустрічався з паном Фірташем і той дав добро на фінансування команди.

— Знаючі люди кажуть, що досвідчені гравці, сповнені безнадією ситуації в клубі, вже пороз’їжджалися і навряд чи повернуться у Тернопіль…

— Давайте почекаємо: Валентин Антонович має зустрітися днями з паном Фірташем. Усна домовленість між ними вже є. Якщо це підтвердиться документально, то сподіваємося, що підуть в команду кошти, розрахуються з гравцями за жовтень. Тоді вже і я скажу, чи буде збережено кістяк, чи робитимемо ставку на молодь. Залежно і від цих фінансів бачитимемо чітку картину.

Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»