Ви чуєте дзвін і не знаєте, звідки він? А я вам скажу: то своїм дзвінкоголоссям талантів вже вкотре фестивалить Лемківщина. Традиційно: перші числа серпня, під Монастириськом, величезна кількість гостей та чудовий настрій усіх учасників.

.

На відкриття «Дзвонів Лемківщини» завітало керівництво області в особі Валентина Хоптяна та депутатів обласної та міської рад Тернополя, мер файного міста, Сергій Надал, «ВеРховний» державний муж Тарас Стецьків… Останній звернувся до учасників фестивалю з такими словами: «Я маю такий великий гріх…Я вперше на цьому фестивалі. Хоч, я й родом зі Львова і багатьох друзів маю лемків, але я тут вперше. Те, що незважаючи на такі страшні депортації та нищення, є збережена ідентичність, культура, мова слугує добрим прикладом, як треба берегти свою історичну пам’ять, свою Батьківщину».

Після слів нардепа зі сцени залунали пісні у виконанні хорових колективів із різних куточків України. Більша частина із них «заспівувала» на традиційній лемківській говірці.

«Це вперше ведучі говорять лемківським діалектом. Тобто, я кажу про те, що ми відроджуємо нашу мову, бо мова – то для народу все. Цьогоріч на сцені виступатиме більше сотні мистецьких колективів, а попередні роки їхня кількість була зовсім незначною, близько п’ятнадцяти. Що ж до організації свята, то, мабуть, всім відомо, що жодна організація такого масштабного дійства просто не може обійтись без сварки чи нервів»,- розповів мені за сценою голова Всеукраїнського товариства «Лемківщини», Олександр Венгринович.  «З-поміж усіх українських народностей, у лемків найбільш самобутньою є пісенна творчість, серед ремесл – різьба по дереву, унікальною є й архітектура. А лемківська ж пісня займає особливе місце у скарбниці культурної спадщини нашої України тому, що вона надзвичайно красива. Знаєте, лемки на межі вимирання, ми ось так розкидані по цілому світу. Але ми чинимо спротив занедбанню та вимиранню оцими пісенними фестивалями, мистецькими виставками»,- додав організатор.

Окрім концертної програми, традиційного параду та запалення ватри у перший день фестивалю, розкинулось на горбочку містечко народних майстрів. Воно пістріло вишиванками та натільними прикрасами, виготовленими народними майстринями, виробами з дерева та глини. Навколо – музика та веселощі, співи та дивовижні звуки народних інструментів, із польових кухонь долинає спокусливий запах традиційних лемківських страв.

Тернопільський гончар Юрій Іщук офіційно запрошений на «Дзвони Лемківщини» вперше, втім, бував тут і раніше. Каже, що часто використовує лемківську символіку, розписуючи власні вироби і його неймовірно тішить велика кількість бажаючих «щось зліпити» за його гончарним кругом.

А у Лемківській світлиці, що знаходиться поруч із містечком народних майстрів, – виставка ікон. Вони прибули із Львівського музею вишиваних ікон, заснованого автором цих робіт, отцем Андрієм Блажейовським. На жаль, «Дзвони Лемківщини» цьогоріч віддзвеніли вже без 100-річного священника-лемка.

Ще одна учасниця фестивалю, Ілона Курташ, вразила мене своєю натільною прикрасою – велетенським герданом, виготовленим із бісеру її бабусею. «Це автентична лемківська прикраса», – каже вона. «Я дуже задоволена, що маю можливість побувати на цьому святі. Місія у мене простенька: передати привіт-вітання від товариства лемків закордоном, в Італії».

За декілька метрів від сцени – медичний пункт. Лікар каже: « Було вже досить багато звернень. Переважно травми або кліщ заліз, були й люди у стані сильного алкогольного сп’яніння.»

–         Що, отак вже близько полудня першого фестивального дня,- і були?

–         Так,- розводить руками лікар.

Виявляється, велетенська кількість тернопільських політиків мають лемківське походження. Зокрема, на святі я уздріла й наймолодшого кандидата на посаду мера  Тернополя, Андрія Любецького, котрий розповів, що в дитинстві боявся власної бабусі, котра розмовляла лемківської говіркою, а він її не розумів. «У мене більша частина родини лемки. Приїжджаю на цей фестиваль, бо для мене це є рідне. Лемки славляться своїми багатогранними талантами, а я відчуваю, що від них у мене любов та потяг до природи»

Від фестивалю просто «кайфував» та не міг стримати надлишку емоцій депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода», Володимир Бобко: «На дзвонах Лемківщини я вперше, хоча звісно чув багато про фестиваль і завжди хотів на ньому побувати. Мабуть, такого різнобарв’я ремесл та талантів не знайти ніде в Україні, позаяк лемки – одна із найбільш колоритних та унікальних етнографічних груп.  Те, що фестиваль проводиться на Тернопільщині,- теж знаково, адже наша область слугує географічним центром Західної України і сюди на святкування мають змогу приїхати гості, як  з усієї країни, так і з закордону. Приміром, я тут набираюсь нових сил, натхнення, мене вражає незламність та сила лемківської культури, її багатогранність».

Вечоріє. Зі сцени долинають журливі народні мотиви. «Цне мі ся за Тобом, мій Лемківський краю!»,- оздоблює сцену напис лемківською говіркою. «Я теж сумуватиму за цим краєм незламності та піку культури незамінної частини великого українського народу»,- думаю я, покидаючи фестивальне містечко.

Ірина Вихрущ

фото автора