Чотири роки тому, 25 травня 2014 року, в Україні відбулися позачергові президентські вибори. Тоді стати  керівником держави виявили бажання понад 20 кандидатів. З-поміж них українці надали перевагу Петру Порошенку. За нього проголосувало 54,7% виборців.

У кожного з кандидатів на пост президента у Тернопільській області була довірена особа. «За Збручем» поцікавився у декількох з них, а також у інших політиків, які плюси і мінуси вони вбачають у роботі Петра Порошенка після чотирьох років правління.

Олег Вітвіцький, довірена особа Ольги Богомолець під час президентських виборів 2014 року, нині один з керівників Української галицької партії:

«Я був одним із тих, хто не підтримував кандидатуру Петра Порошенка під час президентської кампанії. Це не було питання симпатії чи антипатії, просто було відчуття, що після Революції Гідності, після такого великого народного піднесення, мали б прийти до керма держави політики нової хвилі. І було дуже прикро констатувати, що вже тоді так вибудовувався сценарій, що вибори відбувалися не те щоб без виборів, але фаворитом були і стали, на жаль, люди, які належать до старшої генерації політиків, які вже неодноразово мали можливість себе проявити у владних структурах на всіх рівнях. Тоді, як у мене було тверде переконання в тому, що мали би прийти люди, які при владі ще не були.

Зараз, оцінюючи каденцію Порошенка зі сторони, через певний час, можу сказати, що мої скептичні прогнози не виправдалися. Я прогнозував, що буде ще гірше. Таким було моє відчуття, коли відбулися вибори і люди черговий раз «повелися» на технологію, тому що виграв не сам Порошенко, як особистість, скільки політична технологія, яка була задіяна. Він обіцяв зупинити війну за місяць і завершити АТО за два дні, втримати курс долара на рівні восьми гривень тощо. Прикро було, що все-таки люди повірили обіцянкам, а не дивилися глибше. Проте, зараз оцінюючи роботу президента вважаю, що ключовим моментом є те, що йому вдалося втримати державу. Насправді, ми тоді в 2014 році і після нього, до кінця не уявляли масштабів загрози, яка нависла над нашою державою, не усвідомлювали, що готувався дійсно повномасштабний наступ, який закінчився ледь почавшись. Сподіваюсь, що з часом на Донбасі врегулюється ситуація, ми повернемося до більш-менш нормального життя і з Кримом розберемося, хоча там складніше.

Треба намагатися будь-кому, хто аналізує ці всі речі, триматися посередині між тим зрадофільством таким тотальним і переможними бравурними позиціями, бо ні одного, ні іншого не існує. Є кілька очевидних речей, які додатково характеризують каденцію керівника держави. Перше. Було дуже чітко оголошено і всі цього очікували, що будуть покарані дуже швидко і показово ті люди, які фактично призвели до кровопролиття на Майдані, через яких загинула Небесна сотня і, зрештою, через яких почалася війна. Адже внутрішній український фактор «п’ятої клони» був очевидним, всі знаємо і можемо перерахувати ті прізвища, хто до того спричинився. Окрім президента-втікача, який опинився закордоном і до нього важко доступитися, більшість людей, які фінансували “антимайдан”, які були при керівництві у силових структурах до сьогодні залишаються в Україні і вони не покарані. Натомість, знаємо не один випадок, що ті люди, які мали причетність до Майдану в силу надуманих звинувачень зараз переслідуються законом. І це дуже серйозний чинник, який на мою думку, принесе президенту Порошенку негативний результат на майбутніх виборах. Потрібно було дуже швидко і якісно покарати тих, хто запустив процес кровопролиття. Цього зроблено не було. Другий момент – економічний. На жаль, падіння показників економіки відображається на житті простих громадян і вони також є очевидними. Рівень зубожіння населення, здається, вже «пробив дно» і зараз, особливо зважаючи на ті каруселі, які відбуваються з субсидіями, коли ще людям давали можливість вижити, а зараз і це вже прикручується, можуть спричинити до серйозного соціального вибуху тому, що це зачіпає кожного. Якщо війна чи революція зачіпала більшість, яка є свідомою, то питання виживання зачіпає кожного, крім тих кількох кланів до яких належать сотні людей, а всі інші мільйони українців опинилися за межею бідності, і це велика трагедія в постреволюційній країні. Можна багато списувати на війну, але вона насправді локалізована, і ніщо не заважає будувати державу за межею зони конфлікту, а цього не відбувається.

Думаю, політично-передвиборчі, вже нові чинники, призведуть до того, що буде декілька позитивних факторів у діяльності президента Порошенка. Одним із таких може бути вирішення релігійної проблеми в Україні. Це також питання не настільки однозначне, але зважаючи на історичність і тяглість Київської митрополії, Україна має право на власну незалежну церкву. Якщо це буде підтверджено Вселенським Патріархом – це буде великий крок України до повноцінної незалежності та від’єднання від «руського міра», який через церкву працює дуже ефективно. Також це буде певна історична дія даного керівника держави. Можемо говорити про підписання асоціації з ЄС, яке вже давно  відбулося і зараз ми не особливо на  побутовому рівні відчуваємо позитивні наслідки, але насправді це більше заслуга Майдану, аніж самого Порошенка тому, що хто б тоді не став президентом цю асоціацію було би підписано. Адже для того склалися всі передумови і питання тільки технічне залишалося.

Підсумовуючи скажу, що Порошенко не став найкращим президентом з часів Незалежності, він не виправдав сподівання постреволюційні, які мали ті люди, які за нього голосували, а це була значна частина українців, тому можна констатувати, що він підвів своїх виборців. А тих, хто за нього не голосував, він особливо не розчарував тому, що подібний розвиток подій був прогнозований, і такі як я, не очікували надто ефективної роботи від команди такого політика».

Записала Ольга Трач

Читайте також:

“Порошенку не вдалося донести через медіа усі позитивні зміни в державі”, – нардеп з “Народного фронту”