Депутат міської ради, голова ГО «Тернопіль Європейський» Віталій Цимбалюк рідко дає інтерв’ю. Каже, що значно раціональніше – витрачати час на реальну роботу. Сьогодні він вперше за останній час погодився відверто розповісти про все, чим живе він і його команда. 

Віталій Цимбалюк– Пане Віталію, розкажіть, чому і як Ви створили громадську організацію з такою назвою?

– Громадська організація «Тернопіль Європейський» юридично була створена у квітні цього року. Насправді ж об’єднання людей, які прагнуть змін на краще у нашому місті, сформувалося значно раніше. Саме з однодумцями я найперше ділюся своїми ідеями, інформацією і вже разом ми вирішуємо, як це реалізувати і виправити. Кількість активістів «Тернополя Європейського» постійно росте. Серед них – депутати, лікарі, журналісти, юристи, працівники ЖКГ, будівельники, звичайні небайдужі тернополяни тощо. Тобто, у фаховості наших заяв і пропозицій сумніватися не доводиться. Але нас об’єднує найголовніше: усі ми хочемо бачити наше місто справді європейським, тобто – максимально комфортним для життя людей. І якщо на якісь глобальні державні чинники ми вплинути не можемо, то такі речі як прозорість роботи чиновників, вплив на витрату бюджетних коштів, припинення хаотичної забудови, ліквідація корупційних схем, залучення інвесторів для модернізації життєво-важливих аспектів нашого міста тощо ми цілком можемо реалізувати без допомоги зі столиці.

– У своїх виступах Ви і активісти ГО часто критикуєте владу. Чому саме зараз, перед виборами?

– У нас звикли говорити, що коли критикують владу перед виборами, то це лише “задля піару”. Насамперед, ще ніхто й ніде не чув від мене, що я чи хтось із наших активістів буде брати участь у виборах. По-друге, критика роботи влади слушна якраз наприкінці її каденції. Адже час підводити підсумок, наскільки керівництво міста виправдало кредит довіри тернополян. Чисельні пікети, протести, критичні заяви, публікації у ЗМІ – хіба це не показник того, як люди оцінили роботу влади?

Щодо мене, то ще на зорі формування нашої організації мене часто запитували: “Але ти ж сам депутат, чому нічого не виправиш і не зробиш по-іншому?!” І не дуже вірили, що депутат міської ради, якщо він не належить до промерської більшості, сам практично нічого не може вирішити для своїх виборців і для міста в цілому. Пригадайте хоча б моє січневе звернення до влади із закликом негайно зайнятися підвищенням обороноздатності нашого міста. Хіба там була критика? Ні, лише пропозиція об’єднати зусилля задля важливої мети. Втім, реакція влади міста не забарилася: спершу трансляцію мого звернення заборонили транслювати на місцевих телеканалах, а потім почали мене всіляко переслідувати як депутата міської ради. Тоді ж невідомі спалили автомобіль моєї матері прямо на її подвір’ї. Але залякати мене не вийшло: я зрозумів, що рухаюся вірним шляхом, але міська влада чомусь мене боїться. І ми з нашими активістами почали шукати: що ж такого приховує керівництво міста, якщо почало панікувати після порівняно невинного звернення?

– Чиновники міської ради останнім часом, навпаки, хизуються, що їх роботу визнали чи не найпрозорішою в Україні…

– А хтось вірить у правдивість цих рейтингів? Може, журналісти, які роками не можуть отримати потрібну інформацію на свої запити? Чи тернополяни, які на сайті ТМР читають лише про те, яка гарна у нас влада? Скажу більше: інформацію про діяльність міської ради та її структур приховують навіть від самих депутатів!

Пам’ятаєте, не так давно я зробив серію телевиступів у формі репортажів із уявного міста Файного? Це була дуже толерантна спроба звернути увагу влади на те, що її афери вилазять тернополянам боком. І наприкінці кожного виступу я навіть давав підказки, як цю ситуацію виправити чи змінити. Але чиновники зробили вигляд, що нічого цього не побачили і не почули.

…Щоб зібрати інформацію для тих “репортажів”, ми з активістами мусили направити до міської ради цілий ряд запитів, адже у відкритому доступі цього ніде немає. Я подавав звернення від свого імені, адже як депутат маю законне право отримувати потрібні документи з міської ради.

– І Вам були змушені їх надати?

– В тому то й річ, що у відповідь на свої запити я здебільшого отримував точно такі самі відписки, як і місцеві журналісти та інші представники громади.

Наприклад, до КП «Екоресурси», яке заробляє шалені кошти на збиранні пластикового сміття в місті, я подав аж три запити із вимогою надати копію Статуту і фінансового звіту за минулий рік. У першій відповіді було написано, що «у вашому зверненні не вказано, для виконання яких саме депутатських повноважень потрібна запитувана інформація», у другій – вимагали протокол зборів виборців мого округу, у третій – порадили поставити свої запитання на сесії, а не писати запити. Словом, потрібну мені інформацію я так і не отримав, хоча «Екоресурси» – це комунальне підприємство, а отже жодних «комерційних таємниць» від громади міста у нього бути не може.

Схожі відписки прийшли мені на аналогічні запити до КП «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» та управління муніципальної поліції, а на повторні звернення відповіді немає ще від березня. Повне ігнорування такого ж запиту я побачив від КП «Туристично-інформаційний центр міста Тернополя» та КП «Тернопільбудінвестзамовник». Частина комунальних структур надали мені потрібну інформацію лише з другого-третього разу… Ось така «прозорість».

– Ви активно виступили проти забудови зупинки на вулиці Пирогова, яка належить до Вашого округу. Чи вдалося виправити ситуацію?

– Я не виступав проти забудови – мене обурило, що під магазин віддали шматок землі лікарні “швидкої допомоги”. І вина в цьому – головного лікаря Ярослава Чайківського, який добровільно віддав лікарняну землю якомусь підприємцю, не вимагаючи взамін нічого для потреб лікарні. Я досі так і не отримав від нього відповіді на свій запит, де вимагав пояснити, на підставі яких документів було припинено право власності лікарні на цю земельну ділянку, а також хто саме і в якій формі звертався до нього з проханням передати цю землю. Допоки я розбирався з тією хитромудрою схемою, магазин виріс, мов на дріжджах, назавжди спотворивши лікарняний сад своїми похмурими мурами. І, зрозуміло, моєю думкою як депутата округу, як і думкою жителів міста, влада і не збиралася цікавитися. А невдовзі підприємець отримає цю землю у свою власність – безкоштовно…

– Тернопіль вже славиться чисельними протестами і пікетами проти незрозумілих забудов, але як показує практика – їх практично не вдається зупинити. Може, там все законно?

– Насправді, антибудівельні пікети в Тернополі носять, на жаль, локальний характер. Окреслю три проблеми, через які загалом потерпає громада міста.

Перша: Земельний кодекс має корупційну складову, яка дозволяє практично безкоштовно виводити ділянки з комунальної власності у приватну. Саме тому єдиний вигідний для бюджету міста варіант – це продаж землі на аукціоні.  Однак тернопільські чиновники здебільшого користуються першим – цілком законним, але таким, що суперечить інтересам громади.

Друга: ніхто з громади, журналістів, депутатів не може ознайомитися з “інвестиційними угодами”, за якими фактично розбазарюється тернопільська земля. Це – таємниця за сімома замками. Але чим більше міська рада має таємниць від громади, тим гучнішими будуть викриття. Наведу лише деякі цифри-показники.

…За даними різних громадських активістів, упродовж цієї каденції міська рада вивела з комунальної власності майже 60 га землі по всьому місту. А комунальні підприємства, через які ця земля була виділена, сплатили до бюджету за 2012-2015 роки всього 770 тисяч гривень земельного податку! Якби ці ділянки продали на аукціоні, то місто могло отримати в сотні разів більше. Тобто, питання не в тому, наскільки законно виділялася земля, а в тому, що реально отримала від цього громада міста!..

Третя проблема: ми не впливаємо на архітектурне вирішення забудов нових ділянок. Не знаємо, хто і що будуватиме на землі, отриманій за таємничими інвестугодами. Фактично, влада нас лише ставить перед фактом: отут буде магазин, тут – розважальний центр, тут – генделик. А між тим, ці споруди назавжди спотворять обличчя нашого міста, бо чим потворніша архітектура – тим менші затрати на будівництво. На жоден свій запит до міського голови та до керівників КП з вимогою надати інформацію про забудовників та копії інвестиційних угод я так і не отримав жодної відповіді! Деякі КП, яким міськрада виділяє землю, взагалі не мають фактичної адреси, а відповіді (чергові відписки) на запити до них приходять за підписом заступників міського голови. То що це за таємничі підприємства і хто за ними стоїть?

Ось нещодавно міська рада похвалилася інтерактивною картою ремонту доріг у місті. Ми ж – у відповідь – склали карту земельних ділянок, виведених “тихцем” із власності громади через комунальні підприємства. Вона досить умовна, адже ми користувалися лише відкритими даними, але і ці дані вражають. Риторичне запитання: скільки доріг можна було б капітально відремонтувати у Тернополі, якби цю землю продали на аукціоні?

– Але зараз міська влада, схоже, взялася за розум і розгорнула бурхливу діяльність у місті…

– Це добре, коли щось дійсно почало робитися. Але чому не робилося 4 роки до цього? Чому саме перед виборами керівництво міста загадало про свої колишні передвиборні обіцянки і про те, для чого його насправді обрала громада? І чи не можна було зробити наше місто європейським вже давно, якби міськрада не розбазарювала землю, а поповнювала бюджет з її продажу? Я можу розповісти ще багато-багато фактів, які приховуються від тернополян: починаючи від того, як колишній воєнком отримав задурно в приватну власність землю і приміщення в центрі міста на території облвійськкомату, і закінчуючи формуванням тарифів, які при вмілому веденні комунального господарства можна було не завищувати аж настільки. Можу показати чисельні звернення від виборців свого округу, які міськрада «футболить» тільки тому, що я – непідконтрольний і неугодний їй депутат. Але від розмов і критики, на жаль, нічого не зміниться. І я не вірю, що чиновники, які працювали роками тільки на себе, раптом так щиро і палко розкаялися.

– Як «Тернопіль Європейський» бачить вирішення ситуації?

– Насамперед, ми підготували проект рішення на наступну сесію, яким пропонуємо ввести мораторій на забудову міста за інвестиційними угодами. Не знаю, чи вдасться нам отримати підтримку більшості «слуг народу», але принаймні це буде реальний крок до позитивних змін. Направили в прокуратуру заяву про виявлену нами корупційну схему збору благодійних внесків по лікарнях міста – тепер очікуємо на результат. Налагодили контакт із литовськими інвесторами, які готові модернізувати тернопільські тепломережі і згодом не тільки покращити якість послуг, а й знизити тарифи за рахунок переведення котелень на біопаливо. Вивчаємо білоруський досвід ремонту доріг, щоби не латати ями на дорогах міста вже за рік після капремонту. Насправді, не потрібно придумувати велосипед: достатньо взяти за основу досвід тих європейських країн, які подолали у себе подібні проблеми. Прикро, що наші чиновники за бюджетні гроші постійно їздять у Європу “за досвідом”, але чомусь до нашого міста його так і не довозять…