Світ

Човни-нишпорки

“На пирсе тихо в час ночной тебе известно лишь одной,  когда усталая подлодка из глубины идет домой”, – ці слова з відомої патріотично-ліричної пісні А. Пахмутової сьогодні можуть видатися безнадійним архаїзмом. Російські підводні човни нині, схоже, зовсім не втомлюються нишпорити водами світового океану і присутні там постійно, примушуючи оту саму “одну” чекати вночі на пірсі. Це б ще пів біди – вони змушують і НАТО збільшувати кількість своїх морських патрулів у районах “загрозливої активності” російських субмарин. А також – інтенсивно обговорювати питання модернізації військово-морських сил альянсу.  В 2019 зафіксована найвища з часів холодної війни активність російських підводних човнів, особливо в Північній Атлантиці і Норвезькому морі. Як зазначається у внутрішньому звіті НАТО, Росія хоче мати можливість завдавати удари по всьому світу, і, зокрема, максимально наблизитися до США.

Де стикаються з сексизмом

Останнім часом поняття “сексизм”, тобто набір забобонів і упереджене, негативне ставлення щодо людей певної статі, стало предметом значного суспільного інтересу і наукових досліджень. Зокрема, вчені Університетського коледжу Лондона провели дослідження, щоб з’ясувати, як сексизм впливає на ментальне здоров’я людини. Результати показали, що жінки, які зіткнулися з гендерною дискримінацією, в три рази частіше за інших розповідають про власні погані самопочуття і депресію. У них, крім цього, на 26% частіше за інших бували психологічні травми. Із зізнань опитаних жінок виходить, що найчастіше з гендерною дискримінацією доводилося стикатися на вулиці (в 77% випадків), у громадському транспорті (39,9%) і на залізничних та автобусних станціях або поруч з ними (38,9%). В аналіз не були включені чоловіки, оскільки лише невеликий відсоток з них повідомив про пережиту гендерну дискримінацію (і таке, виявляється, існує…).

Україна

Продаж землі: це небезпечно?

На думку першого президента незалежної України Леоніда Кравчука, який, за його ж власними словами, “першим взяв її, новонароджену, на руки”, земельку її, нині вже цілком повнолітньої (порахуйте від 1991 р.) таки, напевно, доведеться продавати. Втім, обачний і, як кожен вправний шахіст, здатний дивитися на декілька кроків уперед, Леонід Макарович одразу ж зробив застереження: продавати лише українцям і лише тим з них, хто зможе за нею належно доглядати. Крім того, Л. Кравчук наголосив, що на  засіданні Національного штабу захисту рідної землі ухвалили певні вимоги до нинішнього президента. За його словами, настрої щодо ухваленого в першому читанні закону про реформу землі є дуже гострими. Це не сприяє встановленню спокою в Україні. Люди не сприймають такого закону. “Зараз, коли у нас йде війна та неврегульовані, особливо у правовому плані, земельні відносини, розпочинати з продажу землі не можна. Це небезпечно”, — підкреслив перший президент України. Події останніх дів біля Верховної Ради підтверджують: таки трохи небезпечно…

Медовий місяць закінчився. Триває цукерковий

Минуло більше півроку відтоді, як Володимир Зеленський виступив з інавгураційною промовою в парламенті й офіційно отримав повноваження президента України. На думку директора Фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, «медовий» місяць влади й народу вже закінчився, але ще триває так званий “цукерковий” період. Коли до новообраних органів влади і особливо до президента ще зберігається позитивне ставлення, то його можна охарактеризувати як “відносно солодкий”. Підтвердженням слів І.Бекешкіної слугують цифри, які опублікували дослідники. 36% громадян у листопаді вважали, що події в країні розвиваються загалом правильно. Майже стільки ж (39%) переконані в протилежному. За три місяці осені президент і його команда не змогли втримати від розчарування значну частину оптимістів. Наприкінці літа переконаних у правильності курсу було 50%, а їхніх опонентів лише 25%…

Зручні відповіді на незручні запитання

Коли людям задають не дуже зручні для них запитання про їхні гроші, вони або сміються (відносно природним сміхом) і кажуть, що названі суми – явне перебільшення, або  радять тим, хто запитує, рахувати свої статки, або ж розповідають, яку широку благодійницьку діяльність проводять за власні кошти. Дві, здавалося б, діаметрально протилежні особи – Віктор Янукович і Мирон Маркевич – в цьому відношенні не становлять винятку. Перший у відповідь на запитання, звідки взявся зовсім нескромний гонорар за книгу, на обкладинці якої він фігурував як автор (“проффесор”, виявляється, був ще й неабияким письменником) почав розлого розповідати, скільком нужденним фондам і установам він допоміг. Мирон Богданович, коли його запитали про зарплату в розмірі 729 тис. грн., яку він начебто отримує на посаді координатора національних збірних України, теж усміхнувся своєю “фірмовою” усмішкою і… послав журналістів, які виявляли нездоровий інтерес до його грошей. Послав у Винники, де за власний рахунок побудував для дітей декілька футбольних полів. А ще – у Харків, де за його кошти ремонтувалися казарми, лікарні, дитсадки, купувалися протези для інвалідів АТО. Ну, а на завершення все з тією ж своєю багатозначною усмішкою порадив любителям рахувати чужі гроші заспокоїтися і рахувати свої.      

Тернопіль

Привід для втіхи і гонору

Привід для втіхи тернопільським шанувальникам футболу і підстава для гонору місцевої влади: фінал Кубку України в травні наступного року має відбутися таки в “файному” місті. Ну, хіба що щось не складеться, тоді вже доведеться підключитися Львову… Довіра УАФ і її президента Андрія Павелка приємна, але що буде, якщо, приміром, до фінального поєдинку не дістанеться очікуване “Динамо” (від нього нині всього можна сподіватися), і фінальну пару складуть… ну, хоча б “Минай” і “Альянс”? Не буде хтось шкрябати потилицю? Тим часом Тернопілля живе звичними турботами. Хтось зайнятий пошуком роботи (на одне вільне місце – в середньому 6 безробітних), а хтось заклопотаний проблемою… збільшення власного бюсту, про що жваво дискутує на місцевому сайті. Там же можна знайти й відгуки, серед яких, зокрема: “Збільшують для покращення самооцінки, але це не допоможе – проблема в голові”. Можливо. А тепер – геть жарти й іронію. На тому тижні раптово пішла з життя людина, яка в своїй роботі саме й опікувалася людськими життями, зокрема тими, які щойно з’явилися на світ. І, якщо не помиляюся – мій суперник ще на дитячих змаганнях з боротьби. У десятках відгуків на тих же сайтах – щирі висловлювання жалю, визнання високих людських і професійних якостей покійного, співчуття родині. Приєднуюся…

Ігор Дуда