Священники Московського патріархату спробують інфільтруватись до українського війська.

30 листопада Верховна Рада України ухвалила у другому читанні закон «Про службу військового капеланства», який покликаний врегулювати душпастирську роботу священників серед військових. На цю подію вже відреагували в УПЦ МП та заявили, що їм вдалось домогтись дозволу на роботу духовенства Московського патріархату в українському війську. За виключення із закону норм про обмеження УПЦ МП виступили 60 народних депутатів, серед яких найактивнішими були представники від «ОПЗЖ» Нестор Шуфрич та нардеп з «православним» родоводом Качний Олександр Сталіноленович.

Чи не єдиним відомим військовим капеланом УПЦ МП на Тернопільщині є економ Почаївської духовної семінарії ієромонах Кукша (Антонюк), який прославився антиукраїнськими дописами у мережі. На своїй сторінці «Михаил Антонюк» у російській соцмережі «Вконтактє» монах публікував контент з такими заголовками: «Съемки скрытой камерой, как тролли отчитываются за оскорбления и ложь в адрес Путина», «Реклама российской армии», «Боевые успехи Российской авиации в Сирии…», «… г.Мариуполь, украинские фашисты расстреливают мирное население», «Признание сотрудника СБУ в изъятии органов у людей», «Украинизация. Как создавали Украину», «Наемники за деньги едут убивать одесситов», «Майдоновы стрелки мирного Протеста!!! Стреляют по своим «пушечному мясу» чтоб розжечь войну !!!».

До чого може призвести капеланська служба УПЦ МП в українській армії продемонстрували і у Почаївській Лаврі. Там після сповіді у монаха учасник АТО покінчив життя самогубством. На тимчасово окупованих територіях «духовна опіка» Московського патріархату над українськими військовими була не менш «благодатною» – священика УПЦ МП о. Бориса Хлипітька підозрюють у катуваннях полонених українців. Він приєднався до 11-го окремого механізованого полку «Схід» терористичної «ДНР» як «військовий капелан і полковий священик», а згодом був підвищений до посади помічника командира по роботі з віруючими бойовиками.

Втім наразі капеланська робота УПЦ МП досі залишається неможливою: законом «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено відповідні обмеження для релігійних організацій, які підпорядковані центрам, що знаходяться на території країни-агресора.