Нову печеру відкрили у вересні на околиці села Пилипче, що на Борщівщині. Зробила це команда спелеологів із Києва, Вінниці та Івано-Франківська.

Під час експедиції вони планували повністю розкопати вхідну частину печери «Два бички» у Пилипче. Та на другий день робіт відкрили ще одну печеру. Експедиція тривала з 16 до 19 вересня. У ній взяли участь Олег Корбут та Ігор Стефанишин з Києва, Василь Гончаров та Ігнат Єфімовський з Вінниці та Андрій Адамчак з Івано-Франківська.  

– 17 вересня десь о 12-й ми рушили до входу в «Два бички»,- розповів керівник експедиції Ігор Стефанишин. – Працювали як каменярі, по черзі змінюючи один одного, адже місця для двох бракувало. Незабаром до нас долучився Андрій. Коли вхід був достатньої ширини, ми почали копати вже в печері, яка була сильно замита. Це було важко, довелось випробовувати різні інструменти, бо лопата була неефективна. Коли сонце вже сідало за обрій (до речі, в цей час його промені потрапляють через вхід прямісінько в печеру), Ігор вирішив прибрати великий камінь з лівої сторони. Для цього довелось його трохи посунути вниз, користуючись важелями, та почати дробити на шматки. Як я вже писав, працювали всі по черзі, але саме Василю вдалось розтрощити камінь і витягнути його рештки на поверхню. Після цього відкрився прохід, чим моментально скористався Вася. Він протиснувся вперед і пропав. За ним поповз Ігнат і теж зник. Коли решта хлопців підійшло ближче до входу, то почули звуки, які нагадували крики людей, що втратили розум. Довелось теж лізти в прохід, за яким виявився достатньо широкий хід, по якому в повний зріст гасали Василь та Ігнат, вигукуючи «Це печера!». Коли емоції трохи вщухли, ми почали досліджувати лабіринт і виявили 4-ри перехрестя та дві галереї в напрямку північ-південь. Одна з них має вихід на поверхню через вузьку щілину. Інша теж підходить близько до поверхні, але замита землею. В печері досить сухо, присутня вентиляція повітря. Також ми зустріли пару кажанів, які там живуть, але залітають через якийсь інший вхід. На годиннику була 21-ша і ми рушили в табір святкувати відкриття нової печери. 

Наступного дня під час дослідження нової печери спелеологи помітили вузький хід у вигляді вертикальної тріщини, що тягнувся на схід. Спробували низом туди прокопатись, але зробити цього не вдалося. Продовжили вивчати печеру вже наступної експедиції – 30 вересня – 3 жовтня. Цього разу до Олега Корбута, Ігоря Стефанишина та Андрія Адамчака приєдналася Тамара Радченко з Києва та Павло Купріч з Чернівців. Вони мали виконати топографічну зйомку печер «Хвойна» і «Два бички» у Пилипче. Крім цього, у новій печері спелеологи розкопали кімнату з комином, знайшли залишки керамічного посуду та натрапили на людське поховання. Про це вони повідомили археологам.

Як розповіли в Борщівському обласному комунальному краєзнавчому музеї, на запрошення спелеологів, обстеження у печері продовжив археолог Михайло Сохацький. Йому вдалося встановити датування керамічного посуду – це період середньовіччя. Науковець визначив, що людські останки належать трьом особам, серед них: два останки підлітків та один – дорослої людини. Та щоб намалювати більш цілісну картину, знахідки потрібно детальніше дослідити антропологам. Також, це випадкове відкриття є підтвердженням того, що недосліджені печери – це не тільки цікаві природні об’єкти, але й підземний світ, що приховує ще багато таємниць та несподіваних речей.

Фото із сайту київського спелеоклубу та зі сторінки музею у фейсбуці