Вперше в Україні підприємець відповість за порушення законів про працю

Вперше в Україні суд звинуватив та засудив власника автобуса за порушення законів про працю, що призвело до аварії на залізничному переїзді у с. Прошова Тернопільського району. ДТП сталося 14 лютого 2009 року о 9-й годині 45 хвилин. У результаті зіткнення автобуса «Тернопіль – Скоморохи» з електричкою «Тернопіль – Іване Пусте» п’ять людей загинуло, в тому числі водій автобуса.


Декілька місяців у Тернопільському міськрайсуді слухалась справа по обвинуваченню 42-річного власника маршрутного автобуса ПАЗ–32053 Володимира Д. у порушенні вимог законодавства про охорону праці, котре спричинило загибель пасажирів та водія (ч. 2 ст. 271 КК України). Зваживши на тяжкі наслідки, суд визнав підприємця винним та на 6 років позбавив його волі, на 2 роки позбавив права надавати послуги, пов’язані з перевезеннями пасажирів та вантажів автотранспортом. Також Д. зобов’язаний сплатити 315 тис. грн. моральної шкоди рідним загиблих. У нього конфіскували чотири мікроавтобуси, кошти за які віддадуть родинам потерпілих.

Якби дизель не запізнився…

Автоінспектори люблять повторювати, що Правила дорожнього руху написані кров’ю. Водії цього не спростовують, однак тихенько ігнорують. От і маємо Прошову та Марганець і справжній Армагедон щодня на дорогах!

Тієї чорної суботи минулого року на залізничному переїзді по суті схрестились-пересіклись випадковість, груба зневага та елементарні порушення законодавства. Того дня, зізнався в суді машиніст дизель-поїзда «Тернопіль – Іване-Пусте» Богдан Г., він, як і належить, за десять хвилин до восьмої години ранку прийшов на роботу в локомотивне депо. Пройшов медкомісії, прийняв дизель та о 8 год. 45 хв. виїхав на контрольний пост, зв’язався по радіозв’язку з черговим по станції Тернопіль– товарний. Та тільки-но почав маневрувати, товарний реверс поїзда вибило з положення «вперед» на нейтральне, і состав зупинився. Машиніст повідомив про це чергового і разом з помічником почав з’ясовувати причину несправності. Зрештою, вирішив прив’язати ричаг ручного переведення реверса до поручня огородження гідропередачі й поїхав далі. За цими клопотами залізничники не зауважили, що на 19 хвилин запізнюються на маршрут. Саме тому праві були пасажири злощасного автобусу, коли стверджували, що у цю пору переїзд повинен був бути вільним, потяг вже мав проїхати! Цілком можливо, ця впевненість зіграла злий жарт і з водієм, який міг відволіктись і просто не зважив на попереджувальні звукові сигнали світлофора, а потім злякався чи розгубився, а вже наступної хвилини був просто розчавлений залізним монстром. За висновками технічної експертизи, автобус десь на півметра подолав рейки, коли сталося зіткнення, транспорт разом з 25-ма пасажирами розвернуло, протягнуло та відкинуло назад на дорогу. Водій та четверо пасажирів загинули на місці, отримавши смертельні травми. Криваву картину спостерігав і пасажир дизель-поїзда, в якого не витримало серце: чоловік також помер. Ще 13 чоловік отримали різного роду травми, в тому числі двоє – тяжкі ушкодження. Загалом же у більшості виявили переламані ребра та ноги, струси головного мозку.

Одразу на місце трагедії виїхали рятувальники і медики, представники влади. Усім родинам із місцевого бюджету виділили кошти: одним – на поховання близьких, щасливчикам – на лікування. Також було створено спеціальну комісію, члени якої ретельно вивчали причини транспортної пригоди.

Сатисфакції вимагала навіть дружина водія

Особу водія встановили швидко – у кишені померлого знайшли права водія, але коли почали перевіряти документи на автобус, почались «ребуси»: у кабіні був технічний паспорт, копія ліцензії на перевезення, однак паспорта маршруту, зошита проходження техогляду та проведення інструктажів не знайшли. Хоча в суді напарник потерпілого та його односелець, водій Роман П. підтримав власника автобуса Володимира, який наполягав: всі документи були в порядку.

На жаль, не всі. Згодом з’ясувалося, що жоден із пасажирів не мав квитка, хоча за проїзд сплатили водієві одразу при вході в салон.  Старший касир ВАТ «Тернопільавтотранс» Галина О. в суді згадала, що водій не відмітив у диспетчера маршрутного листа, хоча зобов’язаний це зробити, незалежно від того, має він пасажирів чи ні.

Як і загиблий Собчак, Роман працював неофіційно, без записів у трудовій книжці, лише на підставі усної домовленості з власником автобуса. Переважно працював по два дні, потім відпочивав. Відправляючись на маршрут, водії самі заповнювали шляхові листи, наперед проштамповані власником автобуса.

Графіка виходу на роботу не було, водії між собою домовлялись, коли кому виходити. Підтвердила це і вдова загиблого. Жінка розповіла, що останні 5 років чоловік офіційно працював в іншій фірмі, здійснював вантажні перевезення по всій Україні. Робота була важка, тож у лютому 2009 р. вирішив пересісти за кермо автобуса, хоча раніше ніколи людей не перевозив. У чоловіка з підприємцем була усна домовленість: за день роботи пан Володимир платив йому по 150 грн. Напередодні трагедії Собчак три дні поспіль виходив на лінію, возив пасажирів  з Тернополя у Скоморохи і назад, причому виїжджав о пів на п’яту ранку, а додому повертався вже в одинадцятій вечора, тобто практично сидів  за кермом по 19 годин  на добу! Тим не менше, на серце чи взагалі на здоров’я не скаржився, казав: «Я вже зник». Однак інструктажу та роз’яснення щодо обов’язків ніхто з ним не проводив.

Саме тому вбита горем жінка звернулась у транспортну прокуратуру з заявою одночасно з чоловіком визнати винним у трагедії і власника автобуса.

Маршрут просто «доточили»

Та все-таки куди подівся паспорт маршруту і чи був він взагалі? Перевізник переконував: був! Натомість допитаний у суді начальник відділу розвитку інфраструктури Тернопільської райдержадміністрації пан Р. Гірчиця пояснив, що у 2006 р. райадміністрацією було оголошено конкурс на перевезення пасажирів, переможцем на маршруті «Тернопіль – Скоморохи» стан підсудний перевізник. Райадміністрація уклала з ним договорів, відповідно до якого бізнесмен в тому числі зобов’язувався нести відповідальність перед третіми особами за завдану пасажирам шкоду під час перевезення. Також перевізник повинен виготовити паспорт маршруту, погодивши документ із Державтоінспекцією, та один примірник подати в Тернопільську РДА.

«У кінці грудня 2008 р. до мене звернувся підсудний Д. та попросив надати паспорт маршруту, що знаходився у нас, – розповів керівник відділу, – оскільки в нього закінчувався термін дії, а свого примірника він чомусь не мав. Я повірив і надав документ, а він мені його не повернув», – розвів він руками.

Ситуацію роз’яснив інженер ППЗИФ «Тернопіль – Логістик» М. Волинець, саме ця структура виготовляє паспорт маршруту.

– У квітні–травні 2007 р. до нас звернувся приватний підприємець – перевізник Д., – зазначив добродій інженер. – Він приніс ліцензію на перевезення пасажирів автотранспортом із розробленими тарифами, розкладом руху та замовив паспорт маршруту «Тернопіль – Скоморохи», який пролягав через села – В. Гаї, Товстолуг, Білоскірка, Грабовець, Баворів, Смолянка з кінцевою у Скоморохах. Однак паспорт через Прошову не виготовлявся.

Тобто підприємець самовільно змінив маршрут, що категорично заборонено, тим більше, якщо автобус повинен ще перетнути залізничний переїзд.

У кулуарах свідки та очевидці перешіптувались: мовляв, Володимир купив додаткову зупинку у Прошовій, і цього місцева влада не могла не знати. Та коли я спробувала з’ясувати, хто ж «продавець», швиденько замовкали.

Проаналізувавши дії підсудного та свідчення очевидців, що Володимир Д. неодноразово порушував трудове законодавство, а під час роботи комісії з розслідування причини аварії взагалі відмовився надати потрібну документацію, суд виніс жорстке рішення: 6 років позбавлення волі. До речі, прокурор транспортної прокуратури взагалі вимагав вісім років тюрми…

Вирок Тернопільського міськрайсуду вже вивчають у Марганці, де сталась аналогічна трагедія, щоправда, з більшою кількістю жертв.

Жанна Попович

Газета Номер Один