Красива квітка, що безживно обвисла на зламаному стеблі, мимоволі викликає жаль. Це суперечить природі, адже красиве повинно жити й тішити людей саме своєю красою. Зненацька обірване життя красивої дівчини, у якої, здавалося, все попереду, викликає жах і шок, що переходять у глибокий смуток.
У нинішні новорічно-різдвяні й колядкові мотиви жорстоко й невблаганно вторглася трагедія: саме під різдвяний вечір на Борщівщині, просто на очах у батька, потрапивши під колеса автівки, загинула 21-річна студентка місцевого вишу. Слідство, можливо, розбереться, чия вина в даному випадку більша: водія іномарки (як на здоровий глузд, він зобов’язаний був дотримуватися швидкості, яка б убезпечувала від можливого зіткнення), чи автобуса, котрий висадив пасажирів у непризначеному місці. Можливо, винного навіть буде покарано, але загубленого життя це не поверне… І квіти тепер будуть лише на могилі Мар’яни.
Ми живемо у час якогось божевільного парадоксу. Нині, коли все продається, а отже, має свою ціну, ціна начебто найдорожчої у світі речі – отого самого людського життя, – впала до страхітливо низької позначки. А де тебе може спіткати ота кістлява з косою в руках – то вже, як мовиться, справа техніки. Що ж до самої техніки, то варіантів тут безліч: від ножів і пістолетів, які поступово стають звичайнісінькою річчю в багатьох кишенях, чимось на кшталт гребінця – і до автівок найрізноманітніших моделей. І щоразу, коли черговий моторизований відморозок зіб’є когось, вкотре задаєш запитання: чому таке можливе? Відповідь знайти неважко: він не боїться кари. Не небесної, ні – такі високі мотиви у багатьох “шоферюг”, котрі мчать містом, базікаючи при цьому по “мобільнику”, навіть запідозрити важко. Суто земної, тобто юридичної. Адже впевнений, що за потреби зможе все “порєшать” з “потрібними” людьми. Або ж, як засвідчив уже зовсім дикий випадок із правозахисницею Ноздровською, просто вбити людину, яка до кінця відстоювала справедливість.
Як реагує рядовий обиватель? Подумки поспівчуває, може, напише слова жалю на сайт, а потім перехреститься – дякувати Богу, це сталося не зі мною, “пронесло”… Але – “Ніколи не запитуй, за ким б’є дзвін – він б’є і за тобою”, – ці рядки з вірша англійського поета епохи пізнього Середньовіччя Джона Донна актуальні й нині і ставлять перед нами питання: ми громадянське суспільство, яке здатне, згуртувавшись, захистити себе, чи ми – зборище егоїстичних, зациклених на власному добробуті й благополуччі “хуторян”?
Сьогодні, може, й “пронесло”. Сьогодні біда постукала в двері твого ближнього, принісши в його оселю невимовне горе і скорботу на довгі роки наперед. А завтра?
Ігор Дуда
Читайте також:
Loading ...