З приводу одного судового рішення

Випадок дикий, що й казати, може здатись, що наснилось:

Мерзота збила двох дівчат, зірвавши голову одній, втекла, пересиділа і – тепер з’явилась

І неспроста, бо знає: суд наш – саме для таких, як він, і випадковостей усяких не допустить:

Врахує термін давності і – на усі чотири сторони відпустить,

Що родичам згорьованими робити – на Всевишнього, напевно, сподіватись?

Але ж мерзоті на його всесилля, вибачте, начхати

Воно – віддалене у часі й невідомо, чи ще буде,

Тож можна здатися на милість суду

А він вже зважить, вирішить і винесе вердикт,

Когось потішить, а комусь – вкоротить вік,

А хтось подумає, що справедливість і законність – речі різні

А в нашій неньці-Україні – часто просто несумісні

Закони ж пишуться у нас для простолюду, для “овець”, для “лохів”,

А не для тих, хто… голову відірве і – на волі буде, почекати залишилось трохи,

Тут неминуче думка з’явиться зрадлива:

Чи справді “Зуб за зуб” – це нецивілізовано й шкідливо?

Чи справді кровна помста – пережиток давній?

Чи, може, якби діяла вона на Україні славній,

Дивись – не так спокійно б гаддя всяке спало,

І горя матерів, можливо, менше б стало…

————————————————

Говорить гнів і злість укупі з відчуттям безсилля в мені

Не те щось робиться із справедливістю сьогодні в Україні…

Читайте на цю тему:

Поліс