Один із днів фестивалю «Ї» пройшов під знаком поезії. 19 червня власними поетичними авторськими перформансами публіку тішили Юрко Іздрик, Артема Полежака, Олена Герасим’юк, Олександр Ірванець та інші.

Особливо публіку вразив виступ українського поета та прозаїка Юрія Іздрика. Він не тільки презентував нову збірку віршів, а й читав поезію під музичний супровід, розповів про кохання та попрощався із власними віршами.

Відомий письменник розповів про своє життя, точніше про різні його етапи. Зізнався, що обставини склалися так, що в 51 рік довелося кардинально змінити життя. І в той же період він безнадійно закохався, що призвело до активної літературної творчості.

– Я вчився по-новому жити, – розповів Юрій Іздрик. І першою пригодою у новому житті була закоханість. Можете уявити, в 51 рік. І починаю «херячити» віршики, тому що ситуація безнадійна. Вона – щаслива, публічна особа, заміжня, столична «львіца», а я – ніхто. У її середовищі моє прізвище нічого не говорило. І я кожен день пишу вірші.

За декілька років вийшло декілька збірок віршів, присвячених цьому коханню. І це справило враження на «об’єкт» закоханості.

– Її почало потроху пробивати, – додає поет. – На презентації за мною приїжджала шикарна блондинка в БМВ кольору електрик і ми їхали «тусити». – Найважливіше, що теплі приязні стосунки ми зберегли до цього часу.

За словами поета зараз він преходить у четвертий етап життя. І зауважив, що в ньому вже не писатиме віршів.

– Остання моя абсолютно адекватна закоханість – це електронна музика в стилі треп, – каже Юрко Іздрик. – Я купив собі маленький синтезатор і навчився на ньому грати. Моя «хімія» писання віршів тривала вісім років. Я давно вже відчував, що ця машинка зношується, що це перестає мені бути цікавим, я починаю повторюватися. Тому зараз починається моє «четверте» життя. Подумав, що час мені розпочинати бізнес, яким займаються всі підстаркуваті зірки. Є такий багатолітній проект «Останній концерт «Металіки» або «Останній концерт «Ролінг Стоунз». А у мене буде «Остання поетична книжка Іздрика». Зі свіжих віршів ще будуть виходити сто разів якесь «Зібране», «Вибране», «Найкращі 100 віршів» і так далі, ще будуть презентації, але суті це не міняє. З віршами я прощаюся сьогодні привселюдно у вашій присутністі. А тепер прийшов час з ними прощатися ще й методом їх читання.

Після цього поет зачитав випадкові твори зі збірки «Інші речі». Вона вийшла друком у лютому цього року у «Видавництві Старого Лева».

«Поезія Юрія Іздрика має особливий оптичний ефект наближення до самої зіниці ока, – йдеться в анотації до книги. – Так близько, що опиняєшся всередині вірша. Зрештою, всередині життя поета чи ліричного героя. Проживаєш як своє власне. Може, в цьому і полягає феномен Іздри­ка. Яким би не був тонально різним – ліричним чи іронічним, він залишається рідним, твоїм, тобою віддзеркаленим. Тут, окрім віршів, є ще й колажі поета. Ці “інші речі” проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі – книжки як артефакту життя».

Фото пресслужби «Мистецького фестивалю «Ї»