Усі наші представники в єврокубках через відомі обставини опинилися нині в ролі зовнішньо переміщених  осіб і змушені проводити домашні поєдинки нехай і в по-дружньому налаштованій та співчутливій, але все ж не рідній Польщі. В цьому плані становище в усіх однакове, а от результати виступів у перших двох турах єврокубків суттєво різняться. Розглянемо їх не в порядку зниження престижності турнірів, а з позиції погіршення  отих самих результатів українських клубів.

“Шахтар” у стартовому матчі Ліги чемпіонів у Лейпцигу сотворив футбольний подвиг, якого від нього навряд чи хто очікував (в тому числі й букмекерські контори), і буквально розтрощив  амбіційних “червоних биків” – 4:1. Дублем відзначився Мар’ян Швед, який перейшов у стан гірників після не надто вдалих мандрів Шотландією і Бельгією. Друга гра у Варшаві проти шотландського “Селтіка” видалася для підопічних Ігоря Йовічевіча значно складнішою (сам коуч зізнався, що дуже важко було протидіяти постійному пресингу шотландців) і завершилася внічию – 1:1, за яку команда Ахметова все ж, напевно, має дякувати долі. Красивим голом у своєму швидкісному стилі відзначився Михайло Мудрик, якого в літній трансферний період куди лише не  продавали, але так і не продали.

“Дніпро-1” у Лізі конференцій стартував з домашньої (тобто, теж “польської”) поразки від нідерландського “АЗ” – 0:1, однак у другому матчі сповна реабілітувався, зруйнувавши храм “Аполлона” на Кіпрі – 3:1. Два голи записав на свій рахунок Артем Довбик, якого трансферні чутки цього літа теж відправляли ледь не в усі куточки Європи.

Якщо старт “Шахтаря” можна назвати дуже добрим (хоча як складеться далі його доля – сказати важко), а “Дніпра-1”, скажімо так, прийнятним, то виступи “Динамо” на початку сезону цілком “тягнуть”  на визначення “катастрофа”. Це стосується і першості УПЛ, де кияни після двох поспіль поразок (0:3 від “Дніпра-1” і 2:3 від “Зорі”) скніють зараз на 11 місці (в такі глибини столичний клуб ще не занурювався), і виступу в Лізі Європи. Невдачу в першому турі в матчі проти “Фенербахче” у Стамбулі (1:2) ще якось можна зрозуміти і виправдати (хоча погана звичка втрачати концентрацію за лічені миті до фінального свистка і тут далася взнаки), то вчорашня поразка у Кракові від самого АЕК аж з кіпрської Ларнаки (0:1) вже не лізе в жодні ворота. Якщо не зраджує пам’ять, досі кияни взагалі не поступалися у євротурнірах представникам цієї великої футбольної держави, а тут програли (причому, безвольно і якось приречено) на домашній (нехай і формально) арені. Щось не те діється з “Динамо”…

Можливо, має рацію Мирон Маркевич, який  у своїй “тягучій”, неквапливій манері висловив якось думку, що Мірчі Луческу вже час на заслужений відпочинок. Справді, складається враження, що досвідчений фахівець нині втратив важелі  управління командою, а її гравці не грають, а просто вимушено виконують якусь до біса остогидлу роботу на полі. Декого з них теж уже довший час “сватають” в іноземні клуби, і через невирішеність цього питання вони втратили мотивацію грати за “Динамо”; дехто ще банально не доріс до того, щоб мати підстави називатися більш-менш класним футболістом, а у декого вже просто відсутня перспектива ігрового прогресу. А всі разом вони, не виключено, не від того, щоб “сплавити” румунського коуча. Показовими є пояснення причин невдачі від представників “Динамо”. М.Луческу не знайшов нічого кращого, ніж звинуватити в негативному результаті VAR, який, на його думку, також може помилятися. Може, й так, але чи є це виправданням беззубої, анемічної гри клубу?  Натомість молодий захисник “Динамо” Вдадислав Дубінчак прокоментував поразку від кіпріотів трохи відвертіше, хоча ця відвертість особливої ясності розумінню ситуації не додає:  “Не можу назвати причини, я сам не розумію, і ми в команді не розуміємо. Ясно, що ми  маємо обігравати такі команди… Напевно, зараз є в команді проблема психологічного характеру…. Психологічно ми змучені, виснажені. Ситуація важка… Просто не знаю…”.

А хто ж тоді знає? Чи, принаймні, повинен знати за своїми функціональними обов’язками? Взагалі, в подібних ситуаціях керівництво клубу нерідко вдається до рішучих кроків. Як це сталося з німецьким тренером Томасом Тухелем, якого лондонський район Челсі в травні 2021 р. ладен був носити на руках за здобутий однойменним клубом титул переможця Ліги чемпіонів і якого тепер ось після ряду невдач в АПЛ і тій же ЛЧ ввічливо (напевно), але твердо попросили з посади. Та що там Лондон – далеко той Лондон… Ось і в нашій рідній “Ниві” не стали терпіти помітне “пробуксовування” на старті турніру Першої ліги (аж одне набране очко в трьох турах) і розпрощалися з головним тренером Андрієм Купцовим. Нічого не вдієш – така  тренерська доля…