Швеція – Україна – 1:2 (в додатковий час)

Припускаю, що значна частина України цієї ночі довго не могла заснути. В тому числі й директор ТОВ “Тернопіль Агробізнес” Богдан Гнатів – саме він точно спрогнозував рахунок поєдинку в передматчевому опитуванні. .

Припускаю, холоднувата і більше зациклена на зимових видах спорту Швеція не так палко висловлювала підтримку своїй “Тре Крунур”, як ми, українці. Всі: від рядових вболівальників – до депутатів  та Президента футболках збірної.

Припускаю також, що гол, забитий Довбиком на останній хвилині додаткового часу вберіг Андрія Шевченка від відер помий критики – як справедливої, так і не дуже.

Хочу вірити, що спортивне щастя, яке допомогло збірній Україні пролізти, наче крізь вушко голки, у 1/8 фіналу, ще не до кінця виявило свою прихильність до неї й ще усміхнеться їй у матчі чвертьфіналу проти англійців.

Ідіотична реклама, яка й так добряче дратує, в моменти, коли гра складається не на користь твоєї команди, стає просто нестерпною. Отож в перерві матчу вкотре дивитися і слухати про “Медихронал”, “Флебодію”, Samsung було просто несила. Тим більше – на тлі не надто виразної гри нашої команди, яка не давала жодних гарантій на щасливе закінчення, зате давала чимало підстав ковтнути декілька пігулок чогось заспокійливого.

З самого початку стало очевидно, що українські футболісти зробили ставку на надійність в обороні та вважали запорукою цього повільний розіграш м’яча без жодного ризику і загострення. Шведи теж розпочали доволі обережно.  Чи не перша колективна дія наших, що полягала не у простому перекочуванню м’яча один одному, а несла в собі елемент несподіванки, стала результативною: на 28 хв. Шапаренко перевів м’яч з лівого флангу на правий, де короткий розіграш між Караваєвим і Ярмоленком закінчився точною передачею нашого капітана на Зінченка, котрий потужним ударом буквально прошив воротаря шведів. Скандинави одразу ж насіли на наші захисні редути, і тут чомусь виникла неприємна думка, що рухаються вони швидше і діють значно  вправніше за наших гравців. Декілька гострих  вилазок лівим флангом і по центру оборона збірної України не без труднощів, але нейтралізувала, аж тут на 43 хв., начебто й без явної дурниці з боку нашого захисту, м’яч таки влетів у ворота Бущана після удару лідера атак шведів Форсберга і невеличкого рикошету від Забарного.

Другий тайм нічого не змінив у ході гри. Якщо виходити з того, що перегляд футбольного матчу має передусім приносити задоволення, то наші футболісти в цьому матчі (та й, можна сказати, на турнірі в цілому) заповзялися доводити протилежне, керуючись правилом “Не до жиру, бути б живу”. Це, однак,  не завадило Сидорчуку навіть влучити в стійку. Скандинави у боргу не залишилися і майже одразу відповіли небезпечними пострілом Форсберга в поперечину. І надалі коментатор Віктор Вацко з деяким острахом сповіщав про загрозу нашим воротам чи то від Кулусевскі, чи від Ісака, чи від того ж Форсберга, який став справжньою карою для наших футболістів. І,  відповідно, про звершення голкіпера Бущана. Наші ж, як і раніше, не знаходили нічого продуктивнішого, ніж в статичному положенні передавати м’яч один одному, переважно назад або поперек поля, до того ж – з численними невимушеними помилками.  Подобатися таке не могло.

Нескінченно довго і безкарно, як здавалося,  тривати теж  не могло. Не могло, але, як і у випадку з третім прохідним місцем у групі, нам усміхнулася доля. В першій половині екстра-тайму Даніельсон дуже грубо зіграв проти нашого Бєсєдіна і залишив свою команду в меншості. Під завісу такого виснажливого матчу чисельна перевага – суттєвий фактор, і недаремно А. Шевченко закликав своїх гравців йти вперед і спробувати забити гол. Довший час з цього нічого не виходило, але на останній хвилині флангова передача Зінченка (Олександр був чи не найкращим у цьому матчі) знайшла у штрафному майданчику Довбика, який незадовго до того вийшов на заміну. Форвард “Дніпра-1” точним ударом головою приніс збірній України таку важку й таку бажану перемогу.

А далі була радість всіх – футболістів, групи підтримки на стадіоні та мільйонів глядачів біля телеекранів. Далі було оте дивовижне відчуття єдності всієї нації, яке так пнуться досягнути численні політики, але яке реально вчора забезпечили 17 наших футболістів, які викували перемогу в цьому виснажливому, на межі божевілля матчі.  

Припускаю, холоднувата і більше зациклена на зимових видах спорту Швеція не так палко висловлювала підтримку своїй “Тре Крунур”, як ми, українці. Всі: від мільйонів рядових вболівальників – до депутатів  та Президента у футболках збірної. Ну, не могла ота підтримка не датися взнаки…