Ректор Почаївської семінарії УПЦ МП єпископ Іов (Смакоуз) дав коментар щодо останніх подій довкола Почаївської Лаври.

В інтервю Інтернет-виданню «Православная жизнь» владика Іов повідомив, що ситуація навколо Почаївської Лаври, як і всієї УПЦ МП, дійсно тривожна, попросив молитов за Лавру та навів коротку історичну довідку про заснування святині, яке відбулось у період перебування Київської митрополії та Почаївської Лаври у складі Константинопольскої Православної Церкви:

– … Лавра була заснована благочестивою православною вдовою Ганною Гойською († 1617р.) згідно з її заповітом і на її пожертвування як православна обитель. 27 (14 за старим стилем) листопада 1597 року відбулося юридичне підписання дарчої, (на старопольській «фундушевого») заповіту про заснування монастиря в її маєтку при Успенській кам’яній старій церкві біля Гори Почаївської, в яку Гойською була передана на вічне зберігання чудотворна ікона Богородиці. Згідно з волею покійної, останнім заповітом, які священні у всьому світі, в монастирі повинні жити вісім ченців, «людей добрих, побожного житія, що не іншого віросповідання, як грецького (в той час цей термін позначав православ’я), підпорядкованих Східній Церкві», і два дяка-послушника. Не думаю, що засновниця Лаври попустить відбутися нахабному порушення її богоугодною волі…

Як православну святиню Почаївську обитель облаштовував її перший, широко відомий своїм житієм, ігумен – преподобний Іов – за прізвищем і життям своім Залізо. Він же влітку 1675 року на той час покійний, благав Небесну покровительку Почаївської Гори зберегти обитель, ченців і місцевих жителів від навали мусульман. Уніати, захопивши Почаївську обитель, першими знищили її древній вигляд. Був розібраний Свято-Троїцький – унікальний за красою православного стилю – собор 1640-х років будівництва, зведенням якого керував сам преподобний ігумен, той храм, який був освячений його молитовними подвигами і служінням Божественної літургії… Зникли старовинні кріпосні стіни, численні каплиці…

Але прийшов благодатний час, і Сама Пречиста на свято Покрова в 1831 р. повернула Свою обитель православним монахам, а в 1833 р. удостоїла її високого статусу Лаври, прикрасила новими будівлями: величною дзвіницею і потужним в давньоруському стилі Свято-Троїцьким собором, тихим скитом і затишними готелями для паломників.

Втім, відомо, що Почаївська Лавра найбільше була розбудована саме у той час, коли належала до Василіянського Чину греко-католицької церкви. Зокрема, за кошти майбутнього греко-католицького монаха Миколи Василя Потоцького збудований головний храм Лаври – Успенський собор. Проте у 1831 році за силами військ Російської царської влади, а не Пресвятою Богородицею, як вважає ректор Почаївської семінарії, монастир разом зі збудованим греко-католиками Успенським собором та іншими спорудами був захоплений Московським патріархатом (РПЦ), під контролем якого знаходиться поки-що і донині.

За свідченнями істориків, Почаївська Лавра з того часу стала оплотом русифікації регіону, після указу Миколи ІІ (якого в Лаврі вважають святим) з 1905 року тут діяли російські націоналістичні організації «Чорна сотня» та «Союз російського народу».

Допомагала московському патріархату у боротьбі з УГКЦ і радянська влада – у 1946 році організованим КДБ Львівським «псевдособором» було здійснено спробу приєднати УГКЦ до РПЦ.

Втім, зважаючи на втрату впливу УПЦ МП на релігійне життя України, відновлення історичної справедливості греко-католиками щодо Почаївської Лаври є далеко не безнадійною утопією. Тим паче, що у світовій практиці існують приклади мирного спільного використання святинь декількома конфесіями. Для прикладу, храмом Гробу Господнього в Єрусалимі користуються аж шість християнських церков.

Читайте також:

Московські попи поширюють брехню про захоплення Почаївської Лаври

Кабмін прийняв історичне рішення щодо Почаївської Лаври