Ніяковіючи і навіть соромлячись, зізнаюся у власному гріхопадінні – явка з повинною і щиросердне зізнання, кажуть, пом’якшують вину.

В одному із супермаркетів поблизу замість взяти пару поліетиленових рукавичок, як це роблю в звичайних умовах, прихопив ще декілька пар про всяк випадок – а раптом наступного разу їх не буде… Умови ж нині далеко не звичайні, й своєрідний “невроз чистоти” загрожує суттєво збільшити з часом число клієнтів неврологічних а то й психіатричних відділень лікарень і приватних клінік.

Мені, повторюся, було майже соромно – раніше ні сам, ні люди навколо не помічали  в мені явних ознак клептоманії. І вона у мене в даному випадку проявилася ще, можна сказати, в допустимій формі й не несла загрози відчутної шкоди для суспільства і навіть власників супермаркету. Однак неважко уявити, до чого може призвести закриття фірм, підприємств і пов’язане з ним неминуче зубожіння великої кількості людей. Виїзд за кордон зараз неможливий, отож доведеться вдома якось викручуватися. Навряд чи всі поголовно робитимуть це у відповідності з нормами моралі й християнськими заповідями – обов’язково знайдеться немало таких, котрі виправдовуватимуть власні нечестиві а то й криваві даяння  винятковістю ситуації, своєрідним “форс мажором”: не ми, мовляв, винні – нас змусили обставини. Політологи у студіях вже зараз малюють не дуже веселі  перспективи, які очікують на нас у зв’язку з колапсом бізнесу і значно зрослим рівнем безробіття. На їхню думку, існує велика ймовірність того, що сотні тисяч одиниць  нелегальної зброї, які є нині на руках в українців, неминуче будуть пущені в хід, тобто значно почастішають грабунки, розбої, нальоти на банки, ювелірні магазини – звичне явище для багатьох країн в періоди соціальних збурень. Он бідолашні безхатченки вже скаржаться, що доводиться харчуватися лушпинням картоплі та гнилими помідорами – люди зробилися дуже ощадливими і більш-менш придатні для вжитку продукти вже не викидають…

Неготова (це всі визнають) до епідемічної загрози такого масштабу медицина. Не остаточно реформована, недоукомплектована і не підкріплена належним чином законодавчо   правоохоронна система. Плюс – менталітет і загальний рівень, так би мовити, культури наших людей:  у тому ж супермаркеті ніби й перебуває водночас строго обмежена кількість покупців (за цим слідкує співробітник при вході), але доводилося бачити, як  вони майже всі купою зібралися біля лотків з яйцями, і про жодну безпечну відстань між ними навіть не могло бути й мови… Стан безладу в суспільстві, який нездатна цілком усунути навіть конче необхідна потреба сьогодні в повній мобілізації всіх і кожного. Невдовзі, можливо, і вийти на нетривалу прогулянку  в парк поблизу стане недозволеною розкішшю? То, може, краще зробити це нині, коли ситуація ще відносно стерпна? А заразом – завітати в супермаркет, взяти там ще пару-другу поліетиленових рукавичок і подивитися, чи немає, бува імбиру. Кажуть, помічна річ проти усіляких мікроорганізмів, коли взяти шматочок і просто пожувати.  Хоча й пекуча, зараза…

Ігор Дуда