Зайшовши на будь-який сайт, щодня можна майже обов’язково прочитати невеселу новину про чергову автопригоду. Нерідко – із загиблими. А ходіння вулицями “файного” міста майже регулярно перетворюється на своєрідне парі з долею: “пронесе” цього разу і ти повернешся додому цілий і неушкоджений, чи…?

Причина цих новин і власних страхів часто криється у незнищенній звичці наших “шоферюг” їздити на недозволеній швидкості та ще й в добряче “підігрітому” алкоголем стані. І зрослі штрафи, на які покладалося стільки надій, не дуже допомагають – “беспрєдєл” на автошляхах і міських вулицях продовжується. Ніби збираються з наступного року таки криміналізувати (звучить грізно) “п’яну” їзду, але… боюся, що навіть загроза опинитися за гратами, або ж, як мінімум, підмітати вулиці чи чистити громадські вбиральні не зможе суттєво змінити звички наших водіїв – надто глибоко в них вкорінилося відчуття вседозволеності та безкарності. У декого до цього ще й додається дурна бравада, мовляв, живемо раз, помирати всім теж лише раз і т.п. А коли декого з цих моторизованих пітекантропів перевіряють на вміст алкоголю в крові, то доречно згадати давній лікарський жарт: “У вашому алкоголі виявлено незначний вміст крові”. 

Між тим в країнах, на які ми звично рівняємося і буквально спинаємося навшпиньки, щоб дотягнутися хоча б їм до попереку, до цієї справи підходять вельми серйозно. Саме цього дня, 23 жовтня 2000 р. тодішній президент США Білл Клінтон підписав указ про асигнування 58 млрд. доларів на встановлення національного стандарту вживання алкоголю за кермом. Вільям Джеферсон Клінтон хоч і успадкував від своїх пращурів червонуватий ніс – суто косметичну проблему під назвою “прокляття кельтів”, що пов’язується з надмірним вживанням спиртовмісних трунків, у цій справі державної ваги виявив належну рішучість. Згідно цього документу, в крові водія не могло міститися більше 0,08% алкоголю. Навіть не беруся сказати, вміст якої з відомих посудин для вживання “вогняної води” може дати такий показник. Можливо, столова ложка валеріани, вжита для заспокоєння? Зрозуміло, що переважної більшості наших затриманих добряче “підшофе” шоферів такий відсоток здасться просто анекдотичним…

Не знаю також, чи в Штатах поголовно дотримуються цього обмеження. Принаймні, коли я був там десятьма роками раніше, у 1990 р., гасали тамтешні зірвиголови на “Корветах” і “Понтіаках” теж добряче. Але й поліцейські там справляли досить солідне суто візуальне враження – відчувалося, що відкупитися від них навряд чи вдасться. Чому ж таки  наших любителів їзди “з вітерцем” не стримують досить високі штрафи? Знайшли лазівки, щоб їх уникати? Боюся, щось схоже буде і з обіцяною криміналізацією “п’яної” їзди…

Ігор Дуда