Історія спростовує претензії Московського патріархату на Почаївську Лавру.

190 років тому, після окупації Західної України Російською імперією за указом царя Миколи І Почаївська Лавра вперше опинилась у користуванні церкви Московського патріархату, коли 10 жовтня 1831 року архімандрит РПЦ Флавіан звершив освячення збудованого греко-католиками Успенського собору. За свідченнями істориків, Почаївська Лавра з того часу стала оплотом русифікації регіону. Після указу Миколи ІІ (якого в Лаврі вважають святим) з 1905 року тут діяли російські націоналістичні організації «Чорна сотня» та «Союз російського народу».

Заснована ж Лавра була у ХІІІ столітті як монастир Київської Митрополії Православної церкви Вселенського (Константинопольського) патріархату, у віданні якої перебувала аж до 1713 (1721) року. У цей час обитель отримала більшість свого майна, земель та найбільшу святиню, Почаївську ікону Божої Матері – їх у 1597 році подарувала місцева поміщиця Ганна Гойська, яка у «фундушевому записі» заповіла монастирю дотримуватись «грецького ісповідання». Після цього, за життя преподобного Іова Почаївського, розпочався період розквіту Лаври. Українська церква була неканонічно окупована Москвою аж через століття, а Почаївська Лавра – ще пізніше.

Найбільше ж Почаївська Лавра розбудувалась у той час, коли належала до Василіянського Чину греко-католицької церкви (1713-1831) – було збудовано Успенський собор та більшість споруд монастиря.

Нагадаємо, у 2003 році за сприяння тодішнього Прем’єр-міністра України Віктора Януковича Почаївська Лавра була передана в безоплатну оренду УПЦ МП до 2052 року.