Ви помітили, що проблема коронавірсу якось за дуже короткий час – всього лише кілька днів – відійшла на задній план? Навряд чи вона стала набагато менш гострішою – просто в людей, усього народу, з’явилася, інша, нагальніша і набагато більш пекуча.

Ви помітили, що багато наших чоловіків не втікають світ за очі від мобілізації, як це бувало, під час кількох її хвиль 6-7 років тому, а добровільно записуються у загони тероборони? Кудись поділися  начебто притаманні багатьом з нас “Моя хата скраю”, “Війна без мене обійдеться”, “Хай воюють ті, кому за це гроші платять”.

Ви помітили, що не гризуться більше в студіях політики (деякі з них, які дуже полюбляли покрасуватися в телепрограмах, просто кудись зникли), і всіх їх об’єднала спільна біда і пошук шляхів її подолання?

Ви помітили, що на адресу нашого Президента за останній тиждень не лунає звинувачень у всіх смертних гріхах, а навпаки, навіть його ще недавно запеклі опоненти оцінюють його поведінку як достойну?

Ви помітили, як Аляксандр Рыгоравіч Лукашэнка, який ще зовсім недавно був кумиром багатьох українців (в тому числі й автора цих рядків) раптом перетворився на “вусатого таргана”? Нічого не вдієш, взявся бути на побігеньках у диявола – готуйся прийняти на себе частину адресованого в його бік негативу.

Ви, як українці, відчули, як зросла ваша самооцінка себе як нації, котра не злякалася ощиреної пащі розлюченого російського ведмедя, а, вхопивши рогатину, заходилася сміливо відбиватися від нього, завдаючи болючих ударів?

Декілька днів знадобилося багатьом скептикам, щоб кардинально змінити свою оцінку власного народу. Він наче за помахом чарівної палички перетворився з такого собі доволі  хитруватого хлопа з дулею в кишені, ладного всюди шукати свою не завжди законну вигоду, на стійкого бійця і захисника. Напевно, всі його описані вище “чесноти” не зникли і, за доброї нагоди, ще проявлять себе не раз, але зараз вони рішуче засунуті кудись на задвірок твердою рукою і, сказати б, святою люттю людей, у яких хочуть відняти найцінніше. Хочуть відняти це у людей, які відчули себе вільними – чи не тому так хвилююче сприймається зараз кліп на пісню гурту “Беz обмежень” під назвою “Вільні люди”.

Декілька днів знадобилося, щоб пересвідчитися, що українська армія – це не розсадник “дідівщини” , показухи і гучних претензійних парадів, а цілком боєздатна структура. У цьому найприкрішим для себе чином переконалися і пришельці в російських одностроях, багато з яких схожі за зовнішніми ознаками та манерою поведінки на безхатченків. Стійкість і здатність нашої армії до опору – це фактор, що може принести  багато дивідендів усій Україні. Її, безумовно, почнуть, більше поважати, рахуватися з її думкою. Може, це звучить занадто жорстко і не дуже милосердно, але в цьому світі найперше поважають таки сильних (не без того, звичайно, щоб шанувати і розумних). Дамо гідний опір другій (принаймні, за рейтингами) воєнній потузі планети – вся ота планета неминуче вважатиме нас сильними.

Ну, а там вже може прийти час і для параду. По-справжньому заслуженого маршу учасників і героїв кривавої війни, яку нам нав’язали і від якої ми не ухилилися, а з гідністю вступили у смертельну битву.

Ви помітили оті зміни за останній тиждень?