Якщо вірити стародавнім мудрецям, то все справді починається з нього. “Ab ovo”, як висловлювалися вони латиною, тобто “від яйця”.

Невідомо, чи  налаштований чинний нині міністр оборони Олексій Резніков на філософський лад (його зовнішність, загалом, дає підстави для такого припущення), але останні події навколо нього, точніше сказати, його перебування на посаді, здатні наштовхнути на таку думку. Зокрема, він може думати про мінливість і навіть зрадливість долі. Справді, очільник ключового міністерства країни, яка вже майже рік веде запеклу війну з не надто схильним дотримуватися законів і правил отої війни ворогом, виявляється, змушений значну частину свого службового часу присвячувати не лише обговоренню поставок і технічних можливостей конче необхідних нам танків Abrams, Leopard-2,  комплексів ППО SAMP/T – Mamba, IRIS-T, NASAMS, Crotale, Aspide, радарів GM200, винищувачів F-16, Gripen, Griffon, а й довго і розлого пояснювати причини різниці цін на… звичайні курячі яйця (“Мої колеги подивилися документи, сказали: “Це хтось неправильно сприйняв”. Мало того, в жодному документі не існує позиції “яйце, одна штука коштує 17 гривень”. Кажу: “А звідки взяв журналіст?”. “Ну, напевно, він помилився, тому що в документі в розділі “штуки” немає цифри 17. Вона стоїть там, де вага… Є види продуктів, які на вагу, а є види, які поштучно. В розділі “кілограми” в рядку навпроти “яйце” стоїть цифра 17. Якщо точно читати цей додаток, то кілограм яєць, за думкою того, хто його заповнював, вартий 17 гривень”). 

Може здатися, що після Abrams, Leopard-2, F-16 скрупульозно вникати в ціни на яйця – не “царька справа”. Але методичний Резніков, вочевидь, вважає за необхідне займатися і цим. Як це трапляється, міністра, який начебто ні про що не здогадувався (звинувачень на адресу особисто Резнікова наразі ніхто не висував) підвели його надміру спритні та, судячи з їхньої блискавичної відставки з посад, не надто чисті на руку заступники, “замутивши” якісь не надто прозорі справи з продовольчим постачанням ЗСУ.  Сам пан міністр спершу (і, мабуть, зопалу) грудьми став на захист підлеглих, однак, охолонувши і пересвідчившись, що ті його банально “підставили”, дав задній хід і визнав свою частину вини (“Я несу репутаційну відповідальність, тому що до мене є питання суспільства: “Ага, ти керівник, в твоїй присутності щось там відбувалося, ти не до кінця з ними працював, ти не приймав кадрових рішень, не забезпечив систему контролю. Це твоя проблема, що в тебе не так працювало управління з антикорупційної діяльності”). 

Що ж, звучить і виглядає ніби шляхетно. Тільки от… наскільки своєчасною є нині вся ота метушня навколо Міністра оборони і перетирання теми його можливої відставки? ЇЇ вже ніби анонсував голова фракції “слуг народу” в парламенті Давид Арахамія (уже й нинішнього главу ГУР Кирила Буданова начебто “сватають” на посаду шефа МО), але потім повідомив, що принаймні цього тижня ніяких кадрових змін не буде. І якщо наша пропаганда вже декілька разів відправляла у відставку чи в реанімаційну палату міністра оборони РФ Шойгу, то можна уявити нинішню  зловтіху  усіх цих соловйових, скабєєвих і попових з приводу української  “яєчної” історії. Цікаво також, що робить зараз Олексій Резніков: готує наступний Ramstein, чи починає пакувати у службовому кабінеті дорогі серцю речі, згадуючи своїх заступників і оті самі злощасні яйця?

З них же, клятих, все почалося…