Є у мене один не позбавлений почуття гумору знайомий. Коли зустрічаємося з ним і починаємо вести мову про становище в країні, він робить удавано-суворе обличчя і стиха каже мені: “Вороги скрізь…”. І при цьому підступає до мене впритул, щоб ніхто із можливих “ворогів” не міг підслухати нашої розмови…

Ота думка про ворогів, які напосіли звідусіль і не дають молодій державі розвиватися, а лише норовлять щось урвати від неї, мимоволі виникла під час трансляції засідання Тимчасової слідчої комісії  ВР під головуванням вірного соратника чинного Президента Івана Винника, яка  розглядала відомості про розкрадання в ЗСУ за період з 2004 по 2017 р. Засідання, в якому взяв участь Генпрокурор Юрій Луценко, проходило в дуже серйозній (а для розкрадачів і лиходіїв, котрих планується вивести на світ білий –  і в достатньо загрозливій) атмосфері. Для вагомішої аргументації демонструвалися таблиці з зображеннями бойової техніки, різноманітні діаграми. Усе це – прикрашене світлинами диверсантів, саботажників і просто злодюг у генеральських мундирах або ж у цивільних  костюмах, які за охоплений увагою період довели нашу армію, що називається, “до ручки”. Щиро кажучи, залишки волосся стають дибки на голові: це що ж робиться таке, браття українці! Ну, зі ставлениками Януковича Саламатіним і Лєбєдєвим справа зрозуміла – вони виконували пряму вказівку Москви і просто нищили нашу обороноздатність усіма можливими способами. Але ж на згаданих таблицях фігурують в усій красі і Євген Марчук (нинішній представник України в Тристоронній контактній групі на переговорах у Мінську), і Олександр Кузьмук, і Володимир Шкідченко, і Юрій Єхануров, і Валерій Іващенко, і Михайло Єжель, і Анатолій Гриценко. От останньому, з огляду на його статус кандидата у Президенти, з точки зору нинішньої провладної команди саме час добряче “запачкатися”, щоб не виглядати, як на білбордах, аж надто чесним… А оскільки комісія розглядає відомості за період до 2017 року, то Ігор Тенюх, Михайло Коваль і Валерій Галетей теж, мабуть, можуть  відчути неприємний холодок всередині. А якщо увага шановної комісії обмежена 2004 роком, то це означає, що у Віталія Радецького, покійного Валерія Шмарова, Івана Біжана, Костянтина Морозова був у справах “повний ажур”? І той же Олександр Кузьмук на посту міністра в 2001 р. нічим себе не заплямував, а вже в 2004 розпочав широкий наступ на фронті зловживання і розкрадання?

Ось тобі й на: одна з найважливіших державних інституцій, виявляється, посилено розпродувалася і розтягалася на всі боки. Дивно, як за таких умов у нашій армії ще щось могло стріляти, пересуватися на колесах чи гусеницях і навіть деколи літати… І зійшло б, можливо, все це зловмисниками з рук, та от тимчасова слідча комісія “протерла мізки” й заповзялася виводити їх на чисту воду. Чомусь менш як за два місяці до виборів…

Ігор Дуда