Напередодні Дня Незалежності України спілкуємось з Володимиром Болєщуком — громадським діячем, депутатом Тернопільської обласної ради, активістом Зарваницької громадської ініціативи.

Пане Володимире, які емоції викликає у Вас День Незалежності?

Щороку останні дні серпня я переживаю з особливим піднесенням. У моїй пам’яті передусім виринають події 1991 року. Святкування Преображення Господньго — празник Спаса і новини з Москви про путч ГКЧП. Три дні, які тримали в напрузі увесь світ, завершились падінням Імперії Зла. Радянський Союз розвалився, як колос на глиняних ногах. бо був заснований на страху і брехні.

Проголошення Незалежності у 1991 році стало останнім етапом та кульмінацією багатолітньої боротьби. Щороку в кінці літа ми згадуємо мільйони борців за Незалежність, віддаємо шану їх жертовності. Сьогоднішня держава є результатом тривалої кривавої боротьби.

В офіційних промовах і вітаннях сучасні політики часто вживають поняття “молода держава”. Чи згідні Ви з цим формулюванням?

Категоричні не згідний. Історія української державності має тисячолітню історію. У княжі часи Україна-Русь була потужним геополітичним гравцем на історичній карті Європи. На жаль, роз’єднаність і міжусобиці повернули історію по складному сценарію. Україна була близька до відновлення державної незалежності у козацькі часи, в період УНР-ЗУНР, у Львові в червні 1941-го.

Ми є державою з тривалою державницькою традицією. Боротьба підпілля ОУН, збройне протистояння УПА, яке тривало до 60-х років ХХ століття, десидентський рух,  нескореність підпілля Української греко-католицької церкви — були виразом генетичного прагнення українців жити у своїй справедливій національній державі.

Сучасним українським політикам і можновладцям бракує знання і розуміння історії, тому вони повторюють тезу про “молоду” державу, яка щойно стоїть на початку своєї незалежної історії. Але це спекуляція і підміна понять. Для справжніх українських патріотів традиція державності є тисячолітньою, вона лише відновлена у 1991 році.

Минає двадцять один рік від подій серпня 1991 року. Вже виросло покоління українців, які народились у державі Україна. Які завдання стоять перед ними?

Перед плином часу мізерніють будь-які політичні технології. Покоління українців, не інфікованих вірусом “совковості”, тоталітаризму і страху, дітей, які зростали в атмосфері волі — це головний скарб нації. Сьогодні Україна переживає складний час. Ми є свідками намагання промосковських політиків здійснити реванш — відбувається наступ на мову, церкву, утискається свобода слова.

На моє глибоке переконання, це остання агонія представників “минулого” — комуно-комсомольського покоління. Йому на зміну приходить молоде і здорове покоління Незалежності. Воно остаточно подолає рудименти старої епохи — відчуття меншовартості і зневіру у власні сили. Молоде покоління українців має на своєму прапорі ідеали свободи і бажання самореалізуватись у відкритому світі. Покоління Незалежності довершить справу побудови держави, про яку мріяли мільйони попередників.