До виборів залишилося кілька днів. Це можна зрозуміти, навіть не зазираючи у календар, а просто прогулявшись містом. 90% білбордів заліплені обличчями людей, яких ми, скоріш за все, бачимо перший і останній раз.

Ці усміхнені щасливі лиця випромінюють своїми очима впевненість у завтрашньому дні й дарують надію на успішність міста та області. На кожному постері гігантськими буквами майорять надписи, типу «Наша мета – європейський Тернопіль», «Тернопіль – це ти», «Кожен з нас господар» і так далі.

В принципі, тут нічого нового, те саме відбувається перед кожними виборами: усі кандидати з «шкіри лізуть», аби показати свою чесність, благородність та лояльність до виборців (зазвичай, цей процес розпочинається за пів року перед виборами, а перед тим від кандидатів ні слуху, ні духу). Але зараз мова не про недоліки політичних партій та їхньої передвиборчої агітації, а, скоріше, про самих виборців.

Очевидно, що в Україні надзвичайно малий відсоток свідомих виборців, тих, які не піддаються на провокації і передвиборчі обіцянки, а оцінюють реальні можливості кандидатів. Я довго думала, чи писати цю статтю, чи зможу я достукатися хоча б до когось, але, врешті решт, я просто не змогла мовчати, тому висловлю все прямо і чесно.

Багатьох кандидатів на пост депутата Тернопільської міської чи обласної ради я знаю особисто. Ми разом навчалися, волонтерили або працювали. Це члени різних політичних партій, тому перелічувати, думаю, не варто. Я знаю їх як особистостей, знаю з ким вони товаришують, як проводять вільний час і тим більше знаю, як вони стали членами цих політичних партій.

«Усе в світі вирішують гроші і хороші зв’язки», – так сказав мені один добрий знайомий. Також він сказав, що в усіх депутатів партії, на яку він працює, посаджена печінка, адже усі серйозні розмови і договори не можуть обійтися без «сто грам». «По-іншому ніяк. Лише так можна налагодити вигідні знайомства, а так, як я не збираюся добиватися всього сам і, тим більше, працювати чесним шляхом – це ідеальний варіант». Це його слова. Я, як людина, що до останнього вірила у справедливість та чесність хоча б якихось партій, була повністю розчарована. Звісно, оголошувати назву цієї партії я не буду, адже в цьому і немає сенсу – це робиться у всіх без винятку. Усі на публіці одягають маску добросовісних мешканців міста, що ведуть здоровий спосіб життя, допомагають «братам нашим меншим», піклуються про навколишнє довкілля, але якраз те, що відбувається поза камерою, показує справжнє їхнє єство.

А поза камерою відбувається наступне: цей же кандидат в обласну раду, який тільки-но очищував територію від сміття, йдучи з друзями і викуривши цигарку, кидає недопалок на тротуар. Нічого смертельного, але ж факт залишається фактом. Окрім цього – нічні клуби з однопартійниками до 3 ночі, рахунки за випивку на 6 тисяч і більше, матюки за кожним словом – ось таким приблизно виглядає кандидат в депутати, якому, між іншим, щойно виповнилося 20 років. Звісно, я усвідомлюю, що суть не у віці, однак усі досягнення цього юнака – це молодіжна рада партії і профком, куди також потрапляють через знайомства і хороші розмови за хорошим алкоголем.

Окрім цього, усі заходи, мітинги, що відбуваються у місті та в Україні, якими би благородними вони не були, все одно є проплаченими. Особисто я за таку «працю» на день отримувала фіксовану ціну – 400 грн. + безкоштовний проїзд та харчування. Та найгіршим є те, що оплачують не лише стояння під прапорами партій, а й самі голоси. Один голос за партію коштує 250 грн. – саме таку оплату пропонують студентам нашого університету, які приписані в гуртожитку і хочуть трішки підзаробити на виборах. От і гречки не потрібно. Усі вставлені перед виборами вікна чи двері у будинках, усі безкоштовні подаруночки, куди входять маски, антисептики та рукавички – це все брудна політика, на яку, на жаль, ведуться наші виборці.

Пам’ятайте, партії борються не за ваші голоси – вони борються за владу, за гроші, що вкрадуть під час свого терміну, і за привілеї та зв’язки, які подарує їм мандат! Досить скаржитися на владу, яку ви ж самі обрали; досить говорити: «А звідки я міг/могла знати, що вони такі, вони ж нам обіцяли». Нікому з високопосадовців не потрібні свідомі громадяни та виборці, набагато легше керувати тими, хто купиться на гарні слова і енну фінансову допомогу раз на два роки.

Я пишу це все анонімно, адже розраховувати на правосуддя в наш час неможливо. Чесно кажучи, я не знаю, чи вдалося мені достукатися до когось, але пам’ятайте, що ви самі відповідальні за свій вибір і саме ви будете відповідати за нього перед своїми дітьми. Люди, будь ласка, прийдіть на вибори і проголосуйте чесно! Адже, як сказав класик В’ячеслав Чорновіл, «Україна починається з кожного з нас»!

Тернополянка