У понеділок, 13 квітня, від коронавірусної хвороби помер монах з підпорядкованої УПЦ МП Почаївської лаври, який був госпіталізований з підозрою на Covid-19 після того, як приїхав з Почаєва Тернопільської області до Києва.

Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на свої джерела в Київській міській державній адміністрації (КМДА).

«Зафіксовано третю смерть серед монахів. Помер монах, який був госпіталізований з Почаївської лаври. Він перебував у лікарні понад тиждень. Мав підтверджений діагноз на Covid-19 і супутні захворювання», – сказав представник прес-служби КМДА.

«Українська правда» пише, що померлому було 40 років, він мав цукровий діабет. Померлий – киянин, він приїхав з Тернопільщини у столицю, де йому стало зле. Монаха забрала «швидка», в нього довгий час була висока температура. ПЛР-тест підтвердив у нього коронавірус. Імені померлого монаха – не вказано.

У самій Почаївській Лаврі вже встигли відхреститись від свого співбрата. За російською методикою у ситуації зі збитим малайзійським Боїнгом, в УПЦ МП поширили декілька спростувальних заяв, вибудовуючи власні сценарії подій. За однією з версій московської церкви, померлим ченцем є ієродиякон Києво-Печерської лаври Наум (Федякін), який чотири роки тому переїхав у Київ з Почаївській обителі. Проте ієродиякону Науму на час смерті було 47 років, а не 40. Та й прибув у Київ померлий монах, згідно з даними КМДА, лише напередодні, а не 4 роки тому. Більше того, йшлось про смерть серед монахів від коронавірусу, яка трапилась 13 квітня, а ієродиякон Наум спочив ще 12 квітня. Втім, попередні факти зараження COVID-19 паломників з Молдови і місцевого священика-екскурсовода, які згодом підтвердились, у Почаївській Лаврі також активно заперечували.

Тим часом, місцеві депутати повідомляють про перевірку на коронавірус ще одного монаха Почаївської Лаври. Місцеві ж мешканці подейкують про майже півсотні ченців із симптомами смертельної недуги, яких керівництво монастиря принципово не відпускає до медиків та змусило самоізолюватись у келіях.

На думку релігієзнавця Дмитра Горєвого, цьому є певне пояснення. Для сучасної УПЦ МП критично важливо «відбити» лавру від атаки, довести, що хворі підчепили вірус де завгодно, але тільки не у Почаєві. Треба розуміти, що Почаївська лавра є не тільки об’єктом паломництва зі всіма економічними наслідками цього статусу. Вона ще й є величезним символічним капіталом для УПЦ МП. Останній бастіон Московського патріархату в Західній Україні. Центр особливого виду православного благочестя. Почаїв це серцевина консерватизму та фундаменталізму. Саме звідти формулюються найдивакуватіші, для пересічного громадянина, релігійні форми та ідеї. Протести проти біометричних паспортів, штрих-кодів та податкових номерів – це все, як то кажуть, фірмовий стиль Почаєва.
Місцеві ченці, в силу оточення у навколишніх районах іншими церквами-конкурентами, доволі міцно прониклися, що називається ідеєю «оточеної фортеці». Тобто уявлення, що навколо одні вороги. Це підживлюється переконанням, що тільки у Московському патріархаті істинна віра. Все разом це формує бурхливий коктейль поглядів радикально ексклюзивістського характеру.

Їх світогляд полягає у суворому дотриманні усіх елементів релігійної обрядовості і відмові від будь-яких поступок сучасному світові. Вони дуже апокаліптично налаштовані і дійсно вважають, що живуть в «останні часи», саме тому не будуть нічого змінювати у церковних таїнствах. Їхня логіка така – якщо суспільству щось не подобається, тим гірше для суспільства. Вони не думають про зовнішню репутацію чи відтік парафіян.

Почаїв– квінтесенція закритого, монашого православ’я, де панує примітивна логіка православного ритуалу. Тут немає місця високому богослов’ю. Форма важливіша за сенс. Правильно відправлений ритуал дорожчий за зміст.

Саме тому для ченців критично важливо довести, що лавра не є і не може бути місцем зараження. Якщо святині можуть передавати вірус, то впаде віра, заснована на ритуалі. Це загрожує втратою чималої частини вірних, причому саме тих, які йдуть до церкви саме за формою, а не за сенсом. Тобто втрата основного для «почаївців» електорального ядра. Для клану єрархів-почаївців – це руйнування не тільки ідеологічного базису, але й всієї їхньої парадигми мислення. Це і є причина того, чому ченці до останнього будуть заперечувати наявність хвороби у лаврі.