Наливайченко балотуватиметься в Тернопільській областіПісля численних сварок, розколів та конфліктів, колись потужна партія “Наша Україна” перетворилася на руїну. Її гуру і творець –  Віктор Ющенко спочатку бездарно програв власне політичне майбутнє в підтанцьовці у іншого Віктора, а потім чогось образився на своїх однопартійців. Та так, що не ходить до них на з’їзди. У якості рятівної соломинки НУ вчепилася за фаворита колишнього президента.

.

Валентин Наливайченко за короткий час свого керування справді дещо змінив в СБУ. Нехай це були зовсім не ті докорінні реформи, яких потребувала спецслужба. Корупцію, хабарництво, контроль за контрабандами чіпати було лячно. Декоративна штукатурка фасаду з розсекреченням деяких архівів і відмовою від цькування пам’яті Бандери і Шухевича виглядали, скоріше, на реверанси Банковій. Поразка помаранчевих уже тоді здавалася очевидною, однак Наливайченко тримався за голодомори і національні змагання до останнього. Хтозна, чи збудилася в кадровому службісту-дипломату національна свідомість, чи уже тоді підкладав під свій імідж патріотичної соломки. Крім самого Наливайченка, це мало хто знає достеменно. Зараз цей політик намагається увійти в ту саму річку, де із задоволенням плескався його старший колега по службі Євген Марчук. Тринадцять років тому українські патріоти – колишні дисиденти ледь не строєм цілувалися з колишнім генералом КГБ, носили його на руках і проголошували рятівником нації. Далі відомо: “Канівська четвірка”, теракт в Кривому Розі, другий термін для Леоніда Кучми і спокійна пенсія для кумира націонал- демократів. Зрозуміло, що пан Наливайченко фігура зовсім не того калібру, що Марчук. Службового досвіду менше, харизма не та, коштів не особливо багацько. Та хіба добрий той майор, що не мріє переселитися на генеральську дачу?

Напередодні парламентських виборів, які пройдуть восени наступного року, в “Нашої України” чи не єдиний кандидат, що може самотужки виграти в мажоритарному окрузі. Це герой нашої статті. За право висунути Валентина Наливайченка в своїй області розгорнулася справжня підкилимна війна між галицькими НУНСівцями.  Адже київський кандидат – це київські кошти на вибори, гарантована робота для однопартійців у комісіях та агітації. Крім того,  шанс для відвертих лузерів повернутися з небуття в політичну еліту, показати дулю “Батьківщині” зі “Свободою”, втерти носа регіоналам. Хоча би на місцевому рівні. Тернопільські нашоукраїнці на чолі з Петром Мандзієм свій вибір вже зробили. Не випадково, в кулуарному протистоянні між оточенням Віктора Ющенка і Наливайченка тернополяни з перших “перейшли” на бік останнього. В середовищі тернопільської “Нашої України” вважають, що цінний кандитат вже у них в кишені.

За інформацією з достовірних джерел, в Бучачі та Бережанах, які завтра прийматимуть Валентина Олександровича в гості, готуються “бити чолом” і просити не покинути напризволяще.  Одним словом завтра залишки помаранчевих(очевидно, поки що у вузькому колі) південного заходу області висуватимуть Наливайченка кандидатом у нардепи від Бучацького округу Тернопільщини. Того самого, що 8 років тому обрав рухівця Івана Стойка(до речі, що робитиме сам Іван Михайлович?).

Звісно, ця процедура буде чисто символічною, бо до виборів ще  далеко. Але є інші переваги: народ недарма каже, що півня, який першим вранці закукурікає, більше кури люблять. У нашоукраїнців з’явиться шанс “утрамбувати” округ і привчити виборців до свого висуванця, поки інші лише сваритимуться між собою. В БЮТ і “Свободи” чітко визначених кандидатів по Бучацькому округу ще немає, а Петро Гадз, на якого “ставить” влада, зализує рани після атак “свого” – регіонала Муца..

Можливо, урочисте “сватання” Валентина Наливайченка завтра не відбудеться. У івано-франківських та львівських нашоукраїнців ще ніч в запасі, щоб запропонувати кращі аргументи. Якщо колишній голова СБУ все ж рушить на вибори в Тернопільській області, то створить деяку інтригу в ситуації повної політичної визначеності. Про таке ми, журналісти, вже і забули мріяти. Мешканців південного заходу області чекає захоплююча боротьба з використанням всіх можливих технологій, натхненна гризня трьох патріотичних сил. Валентину Наливайченку доведеться використати всю свою свою харизму, щоб пояснити або спростувати факт свого навчання в академії ФСБ Росії у 1991-1993 роках виборцям, які ще пам’ятають бандерівські криївки в сусідньому лісі. Це і стане його основним тестом на його профпридатність, як політика.

Максим Середа для “За Збручем”