Кілька днів тому в зоокуточку парку «Топільче» покалічили улюбленця дітей пелікана Філю. Йому відірвали крило і залишили багато гематом. Після операції у ветеринарній клініці птах помер. Волонтери твердять, що це – справа рук людських. Можливо, п’яної компанії. Добровільні помічники звірів також заявляють про постійні цькування і відсутність кормів. До того ж, кажуть вони, пернатий перебував не на території зоокуточка, а в місці відпочинку відвідувачів парку.
«Те, що сталося, відірвало половину мого серця, – каже член обласної федерації риболовного спорту Руслан Ангел. – Філя, побачивши мене, біг через увесь ставок. Спершу працівники парку годували пелікана. Сам бачив, як йому інколи приносили рибу. А потім усе менше і менше. Два останніх роки тільки я, моя сестра і ще кілька хлопців годували птаха.
Провину покладають на керівників паркового об’єднання і технічних працівників.
«Того вечора у парку розважалася п’яна компанія. Імовірно це їх рук справа», – висловив свої припущення Руслан Ангел.
В управлінні парків вже знайшли оправдання – пелікана затоптали парнокопитні звірі. Так говорить директор відомства Василь Романюк. На його думку, до трагічних наслідків спричинила поведінка улюбленця дітей, який провокував усіх звірів.
«День перед тим сітка була заварена, – заперечує пан Руслан. – Тобто дикі тварини потрапити туди не могли. Адже Філю боялися навіть олені».
У парковому об’єднанні також запевняють, що пелікана годували, про що свідчать різні чеки. У волонтерів, які майже щодня носили Філі рибу, інша думка.
«Ми володіємо інформацією, що керівник об’єднання парків шукає поміж підприємцями чеки, які підтверджували б закупівлю корму для пелікана», – запевняє Руслан Ангел.
Активіст федерації риболовного спорту також наводить вражаючий факт злодійства працівників зоокуточка.
«Минулої зими відбувався чемпіонат з ловлі на мормишку. 12 чемпіонів світу приїхали. Всі вони віддали майже 300 кілограмів риби для Філі. І що ви думаєте – працівники парку, забрали всю більшу рибу собі. Залишили лише маленьких окунців та йоржів».
Ось така сумна історія. Але чи матиме вона продовження? Чи знайдуть і покарають винуватців?
Андрій Вербицький, Свобода