В хорі російського пропагандистського “побєдобєсія” і його  наративів на кшталт “военная операция идет по плану”, “священной войны”, “борьбы с нацистами” і навіть “защиты русской культуры” (ого!) останнім  часом почали з’являтися мотиви поведінки такого собі “рубахи-парня”, проти якого виступають  всі на світі, але йому на це “на-цать с высокой колокольни”.

Справді, бандитсько-грабіжницька політика Росії в Україні дедалі більше відвертає від неї світ, який прийнято називати цивілізованим. Хто ж тоді залишиться серед її союзників? Крім європейської Угорщини з дуже короткою історичною пам’яттю (приблизно на цю пору припадає 66-річниця антирадянського  повстання  в Будапешті, придушеного “с перебором” маршалом Жуковим “со товарищи “), залишається ще ряд таких передових країн світу, як Іран, КНДР, Білорусь, Нікарагуа, Еритрея… якщо й забув якесь надміру русофільне державне утворення, то їх залишається не дуже багато. Воно б, може, й нічого, і нинішній правитель “всея Руси”, який і так живе в максимально  ізольованому середовищі, напевно, змирився б з таким станом речей, але є в Росії немало тих, котрі некомфортно почуваються в лещатах санкцій. І, вони, ймовірно,  навіть поступилися б дурнуватою шовіністичною риторикою для того, щоб мати можливість “погулять” в Європі. Проте наразі сидять тихенько – сумний досвід Ходорковського ще не забувся. Отож, тональність російських  пропагандистських шабашів визначають нині “яструби”, які проповідують в стилі “нам весь мир нипочем – мы сами с усами”. І ось уже гіпер-мегаодіозний кремлівський рупор Соловйов з грізним виразом очей заявляє: “меня не волнует Львов, меня волнует Донецк и наши города на востоке. Так разнесите эту Западную Украину на щепки, нам нечего терять – нас и так в мире считают злодеями, уродами”. А так званий  губернатор Севастополя Развожаєв заявив, що футбольні команди з Криму мають у майбутньому сезоні стати учасниками чемпіонату рф у другому дивізіоні. Цю ідею підхопив депутат госдуми Терюшков. “Це рішення потрібно було ухвалювати ще 2014 року, коли Крим та Севастополь стали частиною рф. Щодо можливих санкцій від ФІФА та УЄФА, то вони й так нас виключили, єврокубків нам сто відсотків не бачити…Нас і так видавили з міжнародної федерації, тому нам бояться нічого…”, – заявило “обличчя”, обране до головного законодавчого органу Московії.

Яких подальших кроків чекати від того, хто усвідомлює, що став ізгоєм і опинився загнаним в кут? Каяття і визнання провини? Бувають, звичайно, й такі випадки, але – не в ситуації з нинішньою Росією, що й підтверджують наведені вище приклади. Радше можна сподіватися на реакцію щура: позаду нього – стіна, а попереду – наставлені вістря вил, які теж нічого доброго не обіцяють. Не доводилося бачити на власні очі, але доводилося чути, що щур в таких випадках може відчайдушно й блискавично кинутися вперед.

Якщо його вчасно не зупинять наставлені вила…