Жителька Романового Села, що на Тернопільщині, Надія Сіньковська перевела на годину вперед стрілки на 726 годинникових механізмах, що зберігаються у неї вдома.

Про це повідомляє Укрінформ.

Усі вони, – кишенькові, механічні, електронні, настінні, наручні, камінні, військові, різної вартості, епох та країн – у домашньому музеї цокають, б’ють та кують вже не один рік.

Приватний музей годинникарства пані Надія створила в пам’ять про свого покійного чоловіка – Володимира, знаного на Тернопільщині майстра хронометрів та затятого колекціонера. Після служби в армії він працював у Тернополі годинниковим майстром, а Надія – у фотоательє. Із делегацією працівників побутової сфери поїхали до Мінська, на годинниковий завод. Там і познайомилися – у цеху, серед тисяч годинників. Згодом одружилися.

Невдовзі домівка Сіньковських перетворилася на майстерню. Наручні, настінні, кишенькові, електронні, кварцові, авіаційні, танкові, корабельні часоміри… Із ними діти повиростали – Руслан та Інна. Володимир Сіньковський брався за реставрацію механізмів, на які інші майстри давно махнули рукою. Через його руки пройшли, мабуть, усі типи радянських годинників і основні марки закордонних, – каже жінка. Сам виточував необхідні деталі на спеціальному міні-верстаті. Відремонтував годинник 1812 року, хронометр із дерев’яним механізмом.

Коли Володимир помер, до Надії звертались колекціонери з Києва, Росії, Польщі, щоб продати їм унікальну колекцію, пропонували досить великі кошти. Але вдова на всі такі пропозиції відповідала відмовою. Діти росли, Руслан пішов слідами батька, опанував його справу. Та й для дочки Інни колекція – то спогад про батька. Разом і вирішили облаштувати в окремій кімнаті музей годинникарства. Тут завжди панує дух Часу, Пам’яті і Любові.