В соцмережах та навколоцерковних колах Тернополя розгорілася пристрасна дискусія на політичну тематику. Вірні УГКЦ, м’яко кажучи, здивовані наполеглою агітацією на підтримку чинного мера Сергія Надала з боку митрополита Василія Семенюка.

Сергій Надал, Василій Семенюк, УГКЦСлавословія владики на адресу чиновника, якого впродовж всієї каденції неодноразово підозрювали в корупції, дивує і насторожує. Сергій Надал декларує себе вірним Української автокефальної православної церкви і поводиться, на думку опонентів, не зовсім по християнськи. Приводом чергового “приступу” любові клірика до свободівського кандидата став ремонт площі поряд з Катедральним собором УГКЦ. На ній  в авральному порядку замінили бруківку за кошти міського бюджету, якраз напередодні виборів, хоча попередній нічого не бракувало. Кошторис ремонту, за інформацією з міськради, склав понад 300 тисяч гривень.

Прихильність митрополита Семенюка до будь-якої влади давно відома. Подачка у вигляді будівельних матеріалів чи коштів на ремонт церков забезпечують 100% результат. Улюбленцями пана Василія по черзі були голови ОДА Коломийчук, Цимбалюк, а не так давно Валентин Хоптян. Появу прислужника Януковича на сцені під час прощі до Зарваниці у 2013 році освистали навіть смиренні паломники, та це не завадило очільнику греко-католиків Тернопільщини вихваляти доброту чиновника. Під час подій на Майдані митрополит до останнього витримував нейтралітет, у той час коли керівники УГКЦ з інших областей та в Києві активно підтримували народні протести.

Часи, коли найпопулярніша церква в Галичині сиділа у підпіллі давно закінчилися. Тепер це визнана владою спрямовуюча моральна сила суспільства. Втриматися від спокуси скористатися становищем для покращення матеріального становища вдається не завжди. Не зважаючи на директивну рекомендацію Патріархату УГКЦ на чолі з Святославом Шевчуком утриматися від участі виборах та агітації, чимало священників балотуються у місцеві ради від різних політичних сил, а інші приймають виборчі пожертви від кандидатів. Справді, митрополиту можна, а бідному сільському пароху зась?

Чимало священників та монахів стурбовані політичними іграми митрополита, але тримають думку при собі. Церква – організація авторитарна, за непослух чи критику керівництва кара неминуча. Інша справа звичайні прихожани. Вони щораз менше прислухаються до передвиборчих рекомендацій, які звучать з амвону і часто діють навпаки.