“Жасминова революція”, що відбулася в Тунісі 14 січня 2011, в результаті якої президент Бен Алі втік з сім’єю до Саудівської Аравії, надихнула жителів багатьох інших країн Середземномор’я – як африканських, так і європейських.
Багатотисячна акція протесту під назвою “День гніву” почалася в Єгипті 25 січня. Незадоволені низьким рівнем життя, безробіттям і дорожнечею єгиптяни, натхненні прикладом Тунісу, зажадали відставки президента Хосні Мубарака, який править країною вже 30 років.
У масових протестах в Каїрі брали участь більше 30 тисяч чоловік, в Олександрії – більше 20 тисяч.
Тисячі демонстрантів, сформувавшись в колони на околицях єгипетської столиці, рушили у вівторок вдень до центру міста. Стояння було заплановано на площі Тахрір перед будівлею МВС.
Проте поліція блокувала всі підступи до площі, не пропускаючи демонстрантів. Тисячі людей зупинилися біля будівлі Вищого суду.
Єгипетська поліція спробувала розігнати демонстрантів, використовуючи сльозогінний газ і водомети. У результаті були вбиті двоє демонстрантів і поліцейський, заарештовано понад 600 осіб. Активісти опозиції пообіцяли “залишатися на вулицях, поки влада не буде повалена”.
Як передає “Associated Press”, площі Тахрір стала схожа на поле бою. Вона покрита камінням та сміттям. У розташованому неподалік офісі правлячої партії розбиті ворота.
Окремі групи демонстрантів сховалися в довколишніх районах. Багатьох з них переслідували поліцейські машини.
В Олександрії, де теж пройшла багатотисячна акція протесту, демонстранти зірвали портрети Хосні Мубарака і одного з його синів – Гамаля, який, як вважають єгиптяни, займе крісло президента після свого батька.
Люди вимагали підвищення мінімальної зарплати, скасування надзвичайного стану і проведення чесних виборів.
Як наслідок, країну спішно покинули члени родини президента Мубарака. За інформацією арабського видання “Akhbar al-Arab”, приватний реактивний літак Джамаля Мубарака з його сім’єю і “97 валізами” вилетів увечері 25 січня з аеропорту в західній частині Каїра до Лондона.
“Революційні” хвилювання перекинулися з півночі Африки на південь Європи.
У столиці Албанії в ці дні на вулиці вийшли десятки тисяч людей. Вони палять машини, б’ють вітрини, кидаються камінням, поліція відстрілюється бойовими кулями. Троє демонстрантів убито, понад 150 – поранені, а іноземні посольства закриваються, побоюючись нових протестів.
Протистояння в Албанії перейшло в активну стадію після гучного корупційного скандалу в уряді. Віце-прем’єр Ільір Мета був змушений подати у відставку після того, як в албанських ЗМІ з’явився відеозапис, на якій він вимагав від міністра економіки підтасувати підсумки тендеру на будівництво ГЕС, щоб потім разом поділити небачену в Албанії хабар в 700 000 євро.
Терпіння албанців не витримало, і вони пішли до будівлі уряду бити скло під кулями поліцейських.
Втративши трьох убитими і 150 пораненими, протестуючі розійшлися. Але 28 січня обіцяють зібратися знову, щоб ще більш наполегливо вимагати проведення дострокових і вільних виборів.
Дуже складною залишається ситуація в Греції, а загострення обстановки у зв’язку з протестними настроями намітилося ще й в Румунії.
У травні минулого року Румунія вступила в смугу соціальних потрясінь – на вулиці Бухареста та інших міст вийшли багатотисячні демонстрації держслужбовців і пенсіонерів.
Владі на виконання рекомендованої МВФ антикризової програми довелося підвищити податки, знизити зарплати держслужбовців і пенсії, згорнути низку соціальних програм і субсидій, почати скорочення сотень тисяч чоловік.
Більшість румунів, які й без того живуть скромно, були шоковані цими заходами.
У червні тисячі демонстрантів спробували прорватися до президентського палацу в Бухаресті. Обурення народу викликало рішення влади країни скоротити зарплату бюджетникам на 25% і знизити пенсію на 15%.
У жовтні румунські профспілки організували біля будівлі парламенту потужну маніфестацію, у якій взяли участь близько 30 тисяч демонстрантів. Тоді відбулися перші сутички демонстрантів з поліцією.
17 січня цього року військові пенсіонери Румунії почали демонстрації протесту проти зниження пенсій. У ході першої акції, що відбулася в місті Констанца, де базується румунський військовий флот, також відбулися дрібні сутички між демонстрантами і поліцією.
А 24 січня кілька тисяч військових пенсіонерів провели чергові демонстрації протесту проти зниження пенсій. За даними телеканалу “Реалітатя”, маніфестації пройшли в Клужі, Тімішоарі, Яссах, Крайове і інших містах країни.
У Бухаресті демонстранти пройшли маршем по головних вулицях і пікетували будівлі уряду, силових відомств. Вони вимагали відставки президента Траяна Бесеску і уряду Еміля Бока, скандували “Геть тирана”, “Армія з нами”, “Будьте сміливими і Бесеску упаде!” та інші антиурядові гасла.
Нинішня ситуація в Румунії дуже схожа на обстановку в кінці 1989 року, коли обурений румунський народ скинув президента Чаушеску. Потім його і його дружину Олену розстріляли за вироком спішно сформованого трибуналу.
Треба сказати, що якщо Туніс і Єгипет здаються далекими країнами, то Албанія і тим більше Румунія знаходяться зовсім недалеко від України.
В Україні також цілком можливий потужний соціальний вибух. Співвітчизники вкрай обурені швидко зростаючими цінами на споживчі товари і послуги.
Перший різкий стрибок інфляції стався в серпні-вересні 2010 року. Тоді дуже сильно подорожчали практично всі продукти харчування. Крім того, уряд підняв в серпні відразу на 50% ціну на газ.
Друга хвиля стрімкого подорожчання розпочалася перед новорічними святами. Однак і після Нового року ціни продовжують зростати.
Просто шокуючі новини приходять в останні дні, наприклад, зі східних регіонів країни.
Цукор в Донецьку продають за 10 гривень, білокачанну капусту – за 9, а за картоплю просять близько 15 гривень.
Однією з причин різкого подорожчання овочів торговці називають сильне зростання цін на дизельне паливо.
Крім того, в січні в багатьох регіонах України оголошено про істотне підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Повсюдно росте вартість проїзду в міському транспорті.
З лютого в країні відбудеться значне збільшення ціни на електрику. А в квітні очікується повторне подорожчання на 50% газу.
При цьому уряд планує підвищення мінімальних соціальних стандартів в 2011 році лише на 9%, що відповідає урядовому прогнозу річної інфляції.
Отже, реально доходи не виростуть, а якщо врахувати, що фактична інфляція напевно виявиться вищою, то можна прогнозувати падіння рівня життя українців.
Минулі 22 січня в столиці мітинги показали, що вже сьогодні дуже багато незадоволених діями нинішньої влади. Про це свідчать і результати соцопитування, проведеного в грудні 2010 року дослідним інститутом ІFAK Ukraіne на замовлення української редакції Deutsche Welle.
Погану оцінку діяльності Януковича у сфері економіки поставила 48% респондентів, а Азарова – 50%. Гарні оцінки президенту і прем’єру поставили відповідно 10% і 9% респондентів.
Не кращим чином відгукнулися українці про зусилля президента і прем’єра в боротьбі з корупцією. А ще гірше – про діяльність Януковича та Азарова в сфері боротьби зі свавіллям чиновників і міліції.
Коли в Україну може відбутися соціальне загострення? Цілком можливо, що дуже скоро. Наприклад, поштовхом до нових протестів може стати новий податковий Майдан.
Як заявив голова координаційної ради Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу в Україні Ігор Гурняк, вже з 1 лютого 2011 року по всіх містах України буде оголошена безстрокова акція непокори підприємців.
Він зазначив, що під час акції будуть вимагати скасування Податкового Кодексу, відправки у відставку Кабміну, проведення виборів до парламенту в 2011 році і неприйняття Трудового Кодексу.
Не доводиться сумніватися, що підприємців активно підтримає українська опозиція. Причому, список вимог напевно розшириться – громадськість вимагатиме притягнути до відповідальності і президента Януковича.
Лілія Крамаренко, Українська правда