У Тернопільському міськрайонному суді прозвучав обвинувальний вирок для тернополянина, який розбещував сусідських дітей.

Не працює, неодружений, раніше не судимий – ось такі скупі біографічні дані цього чоловіка середніх років. Проте, мабуть, він ревний прихожанин, бо одна з тернопільських церков клопотала перед судом, щоб суворо не карав його.

Чолов’ягу притягнули до криміналу за систематичне розбещення дев’яти-десятирічних дітей, які мешкали у тому ж багатоквартирному будинку, що й винуватець.

У судовому порядку досліджували кожен факт злочинного діяння підсудного. Дівчатка у ролі потерпілих свідчили, як часто «дядько» (саме так його називали) чіплявся до них у дворі будинку з усілякими непристойними пропозиціями, оголювався. «Дядько» говорив соромітницькі речі не агресивно, а інколи навіть давав гроші. Здається, діти хоч і лякалися, проте звикли до такого сусіда. І деякі самі прибігали до нього під двері…

Ці події зауважили батьки неповнолітніх. Діти про усе розповіли. Дорослі попередили сусіда: якщо не припинить чіплятися до дітей, то заявлять у міліцію. Той начебто обіцяв більше так не чинити, але обіцянки не дотримав. Тоді батьки звернулися до міліції. Було заведено кримінальну справу, підозрюваного, а згодом звинуваченого взяли під варту.

На судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні злочину не визнав та на підставі статті 63 Конституції України від подання показів відмовився. Проте у судових дебатах він несподівано для усіх (а можливо, й для себе) розкаявся, мовляв, усе через горілку, яка спонукала його до таких ницих вчинків.

Суд дійшов переконання про доведеність вини підсудного у вчиненні злочину та кваліфікував його дії за частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу як вчинення розпусних дій щодо малолітніх осіб. Шість років позбавлення волі – такий вирок прозвучав для дитячого розбещувача.

Ольга КУШНЕРИК, «Свобода»