Успішними у творчості можуть бути люди різних професій, переконаний керівник спортивно-мистецького клубу «Сакура» Микола Мамчур.

На думку митця, у нашому місті – чимало обдарованих людей. І їм треба допомагати. Тому він започаткував новий творчий проект «Художники без майстерень», що діє у Тернополі вже чотири місяці. Ідея полягає в тому, щоб створити общину для творчих людей. Там художники не тільки можуть малювати, а й читати лекції на мистецькі та культурологічні теми.

– Я проти конкуренції та ворожості між творчими людьми, – розповідає художник. – Хочу зламати стереотипи, що стосуються елітарності мистецтва. Я дивлюся на творчих людей по-іншому – як на людей, які бачать світ по-різному. І це чудово — це їхній досвід і надбання.

У рамках проекту «Художники без майстерень» Микола Мамчук дає безкоштовні уроки живопису та рисунку. Зараз до нього приходять навчатися двадцять осіб. Вони — різних професій і статків. Є навіть учні з інших міст.

Проти мистецтва для обраних

Пан Мамчур побував у США та Франції. Він помітив, що за кордоном серед митців – жорстка конкуренція. Є навіть чіткий розподіл на «плебейське» та «високе» мистецтво.

– Там творчість має політичний відтінок. Є мистецтво для натовпу. Воно руйнує здоров’я та психіку, воно агресивне і беззмістовне, – продовжує художник. – Я бачив чимало галерей, закритих для людей з вулиці. В Америці це поширене явище. Там чимало приватних клубів.

Художник каже, що як за кордоном, так і в нас – чимало псевдокультури.

– Справжнє мистецтво нині коштує дорого. Тож людям часто показують замінник, – розмірковує пан Мамчур. – Така культура ні на що не надихає і не робить людину щасливою.

Чоловік відвідав в Америці одну виставку, де стіни приміщення, підлога та тумба були обклеєні фольгою. Людям пояснювали, що вони мають бачити безмежний простір і художника, який начебто сидить на тумбі. Така псевдокультура не тільки не корисна, а навпаки, викликає неприязнь до життя.

– Через мистецтво можна керувати людьми. Воно може руйнувати – і це не секрет, – продовжує співрозмовник. – Сучасне ж мистецтво часто вибиває основу з-під ніг. Як на мене, у живописі, музиці та інших напрямках культури сьогодні забагато агресії. Це породжує душевний дискомфорт, відчай.

Учні – за кордоном

Микола Мамчур має багато учнів, котрі є доволі успішними у різних сферах. Серед них – відомі дизайнери, розробники комп’ютерних ігор. Є навіть чемпіони Європи з карате.

– Для мене не важливо, чи стануть мої учні відомими художниками, – пояснює пан Мамчур. – У майстерню приходять люди різних професій. Головне, щоб вони бачили красу життя та раділи йому. Адже мистецтво є всюди – у спорті, на кухні, у побуті, в роботі.

Мистецька людина по-іншому сприймає світ і змінює його, в неї інше мислення. Тому, чим більше творчих людей, тим толерантніше і культурніше суспільство, вважає художник.

– Мені подобається, що у Франції на мистецькому Монмартрі «зависають» як діти, так і пенсіонери, – розповідає пан Мамчур. – Там люди масово навчаються танцю, живопису, скульптурі. На відміну від Америки, мистецтво там доступне для всіх, на це спрямовані соціальні програми.

Чоловік вважає, що кожна людина має здібності. Розвиваючи їх, вона стає щасливою.

– Зараз люди переключилися на гроші, тому розучилися радіти, – продовжує чоловік.

Анеля Протасевич, «20 хвилин»