– Якби не театр, виховала б вулиця, – розповідає учень школи №22 Володимир Вандзіляк. – Акторська майстерність, слава Богу, відвела мене від хибної життєвої стежки.

Театр у школі №22 працює вже 16 років. У 2011 році він отримав звання народного. Це єдиний в Україні театр такого типу, який функціонує при школі. Колектив активно бере участь в організації святкових заходів, вертепів, благодійних виступів у будинках дитини та школах-інтернатах.

Володимир у театрі грає вже сім років. За цей час він уже виконав десятки ролей, перевтілювався як у позитивних персонажів, так і в негативних. Завдяки цьому, каже хлопець, зміг відчути себе в різних образах.

– У театр мене привела мама ще коли мені було вісім років, – каже він. – Я завжди був круть-верть, а тому батьки вирішили, що буду гарним актором. Радий, що потрапив у театр. Хоч сиджу на репетиціях до пізнього вечора, проте, на відміну від своїх знайомих, не маю шкідливих звичок.

Третій рік виступає на сцені Анастасія Жмеринецька. Заагітувала займатися художньою самодіяльністю її старша сестра Юлія, яка також грала в театрі до випуску зі школи.

– Я танцюю і трохи співаю, – говорить юна актриса. – А моя мама допомагає нашому колективу як стиліст-візажист. Подобається грати різні ролі. Минулого року в одній з вистав була кокеткою, «гламурною штучкою». А в цьому – матір’ю. Серйозні ролі мені більше імпонують.

А от Юрій Катрусяк із задоволенням перевтілюється у протилежні йому образи.

– Я маю спокійний характер, – зізнається він. – У п’єсі ж «Весняна скрипка» грав роль забіяки. Спочатку було складно, але потім вже звик.

Пишається своїм «дітищем» художній керівник, режисер Ольга Матвієвська. Вона, власне, створила театр у школі.

– Для нас акторство – не хобі, а справа життя, – каже жінка. – Ми розвиваємо вокальні та артистичні здібності, працюємо над дикцією, правильною постановкою голосу. Наразі в колективі 39 молодих акторів. Охочих поповнити їхні лави немало. Щоб вибрати нову зміну, ми проводимо прослуховування.

Окрім десятків грамот та різних нагород, у народному шкільному театрі є ще одна гордість – костюмерна. Як говорить пані Матвієвська, вони не позичають жодного костюму та жодної декорації. Оформленням займається художній декоратор Леся Лесюк. Часто їй у цьому допомагають члени колективу та їхні батьки. Ансамблем займається музичний керівник Ярина Затонська. Зароблені на вертепах та інших корпоративах гроші, за словами керівника, розподіляють раціонально.