Від сьогодні розпочинається найдовший і найсуворіший піст: «У Великім пості не ходи в гості». Він триває сім тижнів і закінчується на Великдень.

Церква ділить його на дві частини – Святу чотиридесятницю і Страсну седмицю. Святу чотиридесятницю (42-денний піст) встановлено в пам’ять багатьох біблійних подій, що тривали 40 днів або 40 років. А Страсну седмицю – як нагадування про страсті, тобто страждання Господні.

З Великим постом починалася  робота у селянському дворі – лагодився реманент, готувалося насіння до весни, чоловіки сідали за ткацькі верстати, жінки допрядали, дівчата вишивали, готуючи собі посаг.

Перший день Великого посту зветься чистим понеділком, оскільки присвячений очищенню від гріхів минулої веселої Масляної. Цього дня влаштовувалися кулачні бої для витрушування млинців, миття в лазні тощо. Господині нічого не варили і намагалися тримати посуд чистим. Пекли тільки жилаві, або жилавники – житні коржі, від чого понеділок називають також Жилавим.

Стежили за погодою: «Як у чистий понеділок погода ясна, то й пшениця уродить рясна». За погодою спостерігали також у вівторок (стежили за зірками) і в середу (дивились на воду). Яскраві зірки і безхмарне небо віщували сухе літо, а шумлива вода в річках і джерелах – дощове. У четвер, за повір’ям, на північ відлітають зимові птахи.

В суботу першого тижня Великого посту вшановується пам’ять великомученика Федора Тирона, тому весь тиждень зветься Федоровим. У п’ятницю на честь угодника в церкві освячують коливо, а в суботу святять мед – символ врятування, замовляють панахиду за померлими родичами.

Тиждень зветься також Збірним, а його неділя – Збірною. Колись у першу неділю Великого посту молодь збиралися на околиці села і вибирала на всю весну дівчину, щоб керувала веснянками – заклинаннями весни, що супроводжуються магічними діями і танцями.

Церква називає першу неділю Великого посту Неділею торжества православ’я: вона присвячена споминам повернення ікон у церкву після перемоги над іконоборчеською єрессю у 843 році.