Нетривала “вилазка” в місто принесла враження майже діаметрально протилежні.
Вперше за тривалий час довелося скористатися громадським транспортом і про себе відзначив майже ідеальне дотримання в маршрутному автобусі й тролейбусі, якими їхав, усіх карантинних пересторог: маски, заповнення салону, дистанція. Хто забував надягнути неодмінне нині доповнення до візажу, тому нагадували кондуктори.
“Нічого не вдієш – доведеться невідомо скільки часу жити в таких умовах – подумав, вийшовши з тролейбуса, – і все ж краще, коли люди свідомо ставляться до необхідних обмежень”.
З тією заспокійливою думкою доходжу до рогу будівлі, з-за якої в той момент виходить (точніше б сказати – вивалюється) група з 5-6 підлітків на вигляд 16-17-річного віку, озброєних кількома великими пластиковими пляшками пива і, судячи з густо приправленої нецензурщиною мови, уже в піднесеному настрої. Розминаюся з ними і чую вже за спиною уривок з високодуховної розмови:
– Мужики, ну то “капєц”, я стільки того пива вчора “вдушив”…
– Ги-ги-ги, і тобі не “поплохєло”?
– А я ще “свєрху” водярою добавив!
Перша думка: “Навіщо вам оте пиво, тим більше – в такому віці?”. Дещо з особистого: відчуваючи певну прихильність (чим далі, тим рідше) до інших “зігріваючих” напоїв, пива віддавна просто терпіти не можу. Відповідно, важко розумію людей, які ладні смоктати його літрами.
Думка друга: “Хто їм його продав?”. Адже не треба навіть дивитися в жодні документи, щоб впевнитися, що 18 років жодному з цієї веселої компанії ще не виповнилося. Доводилося читати на сайті про рейди, які проводяться торговими закладами, про зроблені їм попередження щодо недопущення продажу спиртного неповнолітнім… І ось один з прикладів ефективності й всеохоплюваності цієї кампанії: з пів десятка бовдурів із лише юнацьким заростом на обличчі відкрито вмостилися на лавці, потягують пиво з пляшок й голосно верзуть якісь дурниці. Двоє ще й затягуються цигарками, які, наскільки знаю, теж не можна відпускати особам до 18-річного віку. Можна майже безпомилково припустити, що їхні батьки дотримувалися (чи й дотримуються) схожих смаків і правил поведінки.
Можна відчути певне задоволення від поведінки людей у транспорті – і майже одразу ж тобі “поплохєє” від видовища шумної компанії, в якої, як ще недавно казали, молоко на губах не обсохло.
То “капєц”…
Ігор Дуда